ТЕМА 5 ПАРЛАМЕНТАРИЗМ


Парламент — найвищий представницький та законодавчий орган держави, який обирається населенням.
На відміну від інших виборних представницьких органів (установчих зборів, конституційної асамблеї) парламент діє на постійній основі. Його діяльність, взаємодія з іншими органами державної влади називається парламентаризмом.
До основних функцій парламенту належать: законотворча, контрольна (контроль за бюджетом і діяльністю виконавчої влади), установча (прийняття Конституції, участь у формуванні органів судової і виконавчої влади).
Представницький орган не завжди має назву "парламент". Парламентом офіційно називають майже всі представницькі органи англомовних країн. У Франції та інших країнах представницький орган — це національні збори. В деяких країнах ця назва є транскрипцією національних правових термінів: у Данії — фолькстінг, в Ісландії — альтинг, в Норвегії — стортинг, в Швеції — рікстаг, в Ізраїлі — кнесет, у деяких країнах Сходу — меджліс.
За структурою парламенти бувають однопалатні та двопалатні.
Двопалатність виникла спочатку як досягнення компромісу між різними соціальними силами в боротьбі за владу. В сучасних умовах призначення двопалатності — забезпечити рівновагу в парламенті з мстою вдосконалення законодавчої діяльності, а також поєднання елементів демократії з елементами аристократії в парламентській діяльності; репрезентувати інтереси суб'єктів федерації у федеративних та інтереси адміністративних одиниць — в унітарних державах; зберігати історичні традиції. Уперше двопалатність була узаконена в Конституції США 1787 р.
У сучасній Європі дванадцять країн мають однопалатний парламент. Серед країн Східної Європи двопалатність утвердилася у Польщі, Румунії, Хорватії.
Двопалатний парламент поділяється на верхню і нижню палати. Для верхньої палати універсальною є назва "сенат", яку вперше було вжито в Конституції США.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ПРОБЛЕМИ


1. Парламент є вищим представницьким та законодавчим органом держави, що обирається населенням. Діяльність парламенту, його взаємодія з іншими органами державної влади називається парламентаризмом. До основних функцій парламентаризму належать: законодавча, контрольна, установча.
2. За структурою парламенти бувають однопалатні і двопалатні. Відмінність між нижньою і верхньою палатами полягає в способі їх формування та розподілі повноважень. Нижня палата в сучасних умовах формується тільки прямими виборами, а верхня — прямими або непрямими виборами, призначенням, змішаним способом. До компетенції нижньої палати належать питання законодавчого регулювання бюджетної політики і призначення прем'єр-міністра або всього уряду, а верхньої палати — питання адміністративно-територіального устрою, окремі судові функції, призначення вищих посадових осіб.
3. У сучасному цивілізованому світі парламентська діяльність є професійною (переважають фахівці-юристи) і високооплачуваною. Зв'язок між депутатами і виборцями реалізується через форму мандата: імперативного і вільного. Імперативний мандат передбачає звітність депутата перед виборцями, а також можливість його відкликання виборцями. Вільний мандат дає право депутатові розв'язувати питання, які безпосередньо стосуються компетенції парламенту, не залежно від інтересів виборців округу.
4. Депутат користується певним захистом (депутатським імунітетом) від арешту і судового кримінального переслідування. Однак такий захист не має абсолютного значення. В усіх цивілізованих країнах депутатський імунітет не поширюється на випадки, коли депутат затриманий на місці злочину.
5. Статус депутата визначається також принципом несумісності парламентського мандата і певних державних посад. У президентських республіках принцип несумісності, який є основою розподілу влади, реалізується повністю, а за інших форм правління спостерігаються відхилення від цього принципу.
6. Депутат може бути достроково позбавлений своїх повноважень за власним бажанням, рішенням парламенту, рішенням суду, відкликанням виборцями.
7. Законодавчий процес мас декілька стадій: внесення законопроекту для подальшого розгляду до палати, розгляд у комісіях палати, обговорення па сесії палати, прийняття законопроекту, промульгація, опублікування.
8. Суб'єктами законодавчої ініціативи можуть бути окремі депутати, депутатські групи, уряд, а також у деяких країнах президент, найвищі інстанції судової влади, суб'єкти федерації та автономії.
9. Взаємодія парламенту з органами виконавчої влади зводиться до того, що парламент формує уряд одноосібно або разом з главою держави і контролює його діяльність. Ефективним засобом контролюпарламентом виконавчої влади (уряду і глави держави) є процедура вотуму недовіри та імпічменту. Своєю чергою, виконавча влада (в основному глава держави) може за певних правових умов розпустити парламент. Стосовно судової влади парламент бере участь у її формуванні, а також може бути наділений певними судовими функціями.
10. На сучасному етапі процес становлення українського парламентаризму відбувається шляхом трансформації радянської представницької системи у цивілізовану парламентську. Успішна реалізація цього процесу залежить від законодавчих (конституційне закріплення статусу парламенту в системі розподілу влади, вироблення механізму стримування і противаги між гілками влади, зміна статусу депутата відповідно до міжнародних правових засад, впорядкування системи нормативних актів, процедур законодавчого процесу, визначення партійного статусу проурядової більшості й опозиції, а також тимчасових слідчих комісій) та соціально-політичних (реформування всієї суспільної системи у таку, яка б відтворювала соціальну і політичну структуру, здатну відобразити і цивілізованим шляхом узгодити різноманітні соціальні інтереси та успішно конкурувати в рамках правового поля) умов.

(?) Питання для самоперевірки, роздумів

1. Чи доцільне існування в сучасних умовах двопалатного парламенту?
2. Яка різниця між нижньою та верхньою палатами парламенту?
3. Чим відрізняється форма імунітету депутата українського парламенту від тієї, що існує в парламентській практиці цивілізованих країн?
4. Чому у Великій Британії порівняно з іншими країнами принцип несумісності не поширюється на урядові посади?
5. Порівняйте парламентську практику дострокового припинення депутатом своїх повноважень в Україні і за кордоном.
6. Чому в багатьох країнах урядові законопроекти мають пріоритет над законопроектами депутатів?
7. Яке значення має відкладальне вето у законодавчому процесі?
8. Яка процедура розгляду законопроекту, на вашу думку, оптимальніша — спочатку у парламентських комісіях, а потім на сесії чи навпаки?
9. Чому процедура вотуму недовіри уряду є рідкісним явищем у парламентській діяльності?
10. Чи може державна влада ефективно виконувати свої функції без процедури розпуску парламенту та імпічменту?

Інформація з цієї теми наявна в таких джерелах нашого списку літератури:

(1);(3);(7); (19);(30);(33); (39);(41);(45); (49);(62);(65); (85);(90).
polit_slovar.rar.

Попередня тема Наступна тема

На головну Політологія