Тема 4 ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ
Управління — це вид суспільної діяльності, який передбачає систему скоординованих дій суб'єкта на об'єкт з метою досягнення певної організаційної мети.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ПРОБЛЕМИ
1. Державне управління — це управління персоналом державної служби, а також суспільними сферами (економікою, правовим процесом, соціальним забезпеченням, культурою), суспільними групами, організаціями та інститутами.
2. У широкому розумінні поняття "державне управління" поширюється на всі три гілки влади — законодавчу, виконавчу і судову, а у вузькому — тільки на виконавчу.
3. Під функціями державного управління слід розуміти основні завдання, які виконують державні органи, їхні структурні підрозділи та посадові особи в процесі здійснення керівництва державою і суспільством. До функцій державного управління відносяться: планування, організація, комплектація кадрів, мотивація і контроль. Планування передбачає визначення стану суспільства в певній політичній ситуації (де ми перебуваємо?), векторів і мети майбутнього розвитку (куди ми прямуємо?), правових, організаційних, ресурсних засобів, їх координацію та коригування щодо запланованої мети (з допомогою яких засобів ми досягнемо мети?). До державного планування слід віднести такі напрями державної діяльності: урядові програми, концепції різноманітних напрямів суспільного розвитку і реформування, формування державного бюджету, директивні та індикативні перспективні плани, президентські послання тощо.. Поняття "організація" охоплює структуру і функції державних органів, а також пряме виконання ними державних рішень. Основною організаційною структурою на державному рівні є бюрократія, сутність якої грунтується на професіоналізмі управління та ієрархічному розподілі службових повноважень. Процес виконання управлінських рішень передбачає визначення змісту роботи і розподіл посадових повноважень, коригування структури і функцій організації відповідно до суспільних змін. Комплектація кадрів включає декілька систем кадрової політики за: принципом покровительства (партійного або бюрократичного), коли керівник на власний розсуд призначає службовців, та принципом заслуг, коли добір кадрів здійснюється на основі здібностей, знань і навичок в умовах відкритого змагання (конкурсу); процедурою формування і перспективою службової кар'єри (кадрова, що передбачає призначення на державну посаду на постійній основі, здачу конкурсних екзаменів, наявність управлінської елітарної освіти, залежність просування по службі від вищих керівних органів; наймана — набір на посаду за контрактом, здебільшого на тимчасовій основі, із застосуванням спеціалізованих тестів, персональна відповідальність керівника за кадрову політику; змішана, яка поєднує кадрову і найману системи); ступенем соціальної мобільності і доступу до неї (відкрита і закрита). До мотивів державної служби відносяться: владні (кратичні), престиж, перспектива просування по службі, матеріальна винагорода і певні привілеї, прагнення реалізувати свої професійні надбання для суспільної мети, політичні переконання, зворотний зв'язок між керівниками і підлеглими. У державній службі контроль виявляється у таких видах: конституційний контроль, підконтрольність органів держави законам, адміністративне судочинство, прокурорський нагляд, контроль фінансово-ревізійних органів, громадський контроль через опозиційні партії, пресу, групи тиску, референдуми, вибори тощо.
4.Державне управління на відміну від приватного є масштаби Ішим і різноманітнішим, поширюється на сфери, які не можуть бути об'єктом ринкових відносин (оборона і національна безпека) і зазнає значно більшого впливу різноманітних суспільних чинників при прийнятті рішень.
5. Державне управління є найважливішою функцією органів державної влади, але його суть не зводиться до забезпечення панування з допомогою насильства, примусу, ідеології (що є характерним для суспільних владних відносин), а полягає у досягненні певних результатів, спираючись на мотиваційну структуру (потреби та інтереси людей).
6. Державно-адміністративне управління включає інститут глави держави, уряд, загальнодержавні відомства, які не входять до складу уряду, регіональні, місцеві державні адміністрації.
Главою держави є монарх при монархічній і президент — при республіканській формах правління. Глава держави має такі повноваження: самостійно або за згодою законодавчого органу призначає прем'єр-міністра і за його поданням формує уряд, разом із парламентом бере участь у формуванні органів судової влади і загальнодержавного призначення; видає закони або підзаконні акти, премульгує законодавчі акти, володіє правом відкладального (суспензивного) вето; має право внести законопроект на референдум; є головнокомандувачем збройних сил; володіє правом розпуску парламенту; може бути усунений внаслідок референдуму або імпічменту.
7. Уряд як найвищий політико-адміністративний орган здійснює внутрішню і зовнішню політику, забезпечує виконання законів, володіє правом регламентарного законодавства. Уряд у президентських республіках очолює глава держави, а у парламентських і змішаних —прем'єр-міністр. При змішаній формі правління існує дуалізм виконавчої влади між президентом і прем'єр-міністром. Уряд формується главою держави. За партійним принципом формування уряди бувають однопартійні, коаліційні та уряди партійної меншості. Уряд несе відповідальність перед законодавчим органом і главою держави. Парламентськими процедурами, які передбачають урядову відповідальність, є резолюція осуду, вотум недовіри, інтерполяції.
8. До органів загальнодержавної компетенції належать органи, що не входять до складу уряду, але виконують важливі державні
функції (фонд комунального майна, антимонопольний комітет та ін.).
9. Державне управління на регіональному, місцевому рівнях здійснюється представниками регіональної державної адміністрації
(префектом, комісаром, губернатором), окремими міністерствами, керівниками виконавчих органів регіонального і місцевого самоврядування, яким держава делегує певні повноваження. Державне управління на місцевому та регіональному рівнях видає закони, що визначають статус і функції органів місцевого самоврядування, здійснює судовий і державний контроль над службами місцевого самоврядування та посадову субституцію, може розпустити органи самоврядування у випадку їхньої недієздатності.
10. За ступенем цивілізованості суспільства, рівнем його політичної культури виділяються такі управлінські моделі: американська,
японська, європейська, соціалістична, країн перехідних суспільств.
11. Державне управління України ґрунтується на Конституції України, Законах про Кабінет Міністрів, державні адміністрації, місцеве самоврядування, державну службу. До структури органів державного управління входять такі інститути: глава держави, уряд, неурядові структури загальнодержавного призначення, місцеві держадміністрації.
12. Главою Української держави є Президент. Він — гарант державного суверенітету і Конституції, Верховний головнокомандувач Збройних сил, володіє правом законодавчої ініціативи, призначає всеукраїнські референдуми з питань змін і доповнень до Конституції за народною ініціативою; за згодою парламенту призначає Прем'єр-міністра і за пропозицією останнього затверджує склад уряду і голів місцевих адміністрацій; може розпустити парламент, якщо він упродовж тридцяти днів не розпочав пленарне засідання; може бути усунений з посади внаслідок конституційної процедури імпічменту.
13. Найвищим органом у системі виконавчої влади є Кабінет Міністрів, який відповідальний перед Президентом та підконтрольний і підзвітний парламентові. До його складу входять: Прем'єр-міністр, перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри та міністри. Кабінет Міністрів здійснює внутрішню і зовнішню політику, забезпечує виконання законів та указів Президента. Кабінет Міністрів достроково припиняє повноваження внаслідок парламентської недовіри до нього.
14. Місцеві держадміністрації (обласні та районні) забезпечують виконання Конституції і законів України, актів Президента і Кабінету Міністрів; взаємодіють з органами місцевого самоврядування, виконують державні та регіональні програми соціально-економічного
розвитку, готують місцеві проекти місцевих бюджетів після їх затвердження місцевими представницькими органами, забезпечують їх виконання. Голови держадміністрацій можуть бути усунені Президентом, а також місцевими представницькими органами (двома
третинами голосів від їх конституційного складу).
15. Державному управлінню України характерні риси перехідних суспільств. Нині це зумовлюється тим, що через відсутність адміністративної реформи органи державного управління виявилися не здатними до суспільних реформ, а також через активне лобіювання владними структурами інтересів аграрних, промислових і фінансових олігархій у сфері вигідного розподілу бюджетних і кредитних ресурсів, державної власності, створення пільгових податкового і митного режимів взамін на отримання тіньових доходів.
16. Повільне, безсистемне, нерішуче здійснення органами державного управління реформ спричинилося до мафізації суспільства і
зубожіння значної частини населення, поглибило кризу в усіх сферах життя.
(?) Питання для самоперевірки, роздумів
1. Що ви розумієте під державним управлінням?
2. Як співвідносяться поняття "державне управління", "політичне
управління", "муніципальне управління"?
3. У чому сутність державного планування?
4. Які ви знаєте системи комплектації кадрів державної служби?
5. Чим відрізняється кадрова система державної служби від найманої і змішаної?
6. Як забезпечується контроль у державному управлінні?
7. Які основні мотиви задіяні в системі державного управління?
8. Чим державне управління відрізняється від приватного? Яка відмінність між політичною й адміністративною компетенціями у структурі органів державного управління?
9. Яка компетенція органів державного управління у сфері впливу на
органи місцевого самоврядування?
10. Чи можна вважати регіональні органи суб'єктів федерації державними органами?
11. Яка відмінність між бюрократичною і діалектичною організаційними
структурами ?
12. Які ви знаєте види державного планування?
13. За яких обставин глава держави може розпустити парламент?
14. Назвіть прерогативи глави держави у формуванні органів державної
влади.
15. Як співвідносяться прерогативи глави держави і прем'єр-міністра у
структурі виконавчої влади?
16. Які основні прерогативи уряду?
17. Які основні прерогативи регіональних і місцевих держадміністрацій?
18. Назвіть основні ознаки моделі державного управління перехідних суспільств.
19. Чим відрізняються американська, європейська і японська моделі управління?
20. Чому державне управління в Україні виявилося нездатним забезпечити рішуче збалансоване реформування суспільства?
21. Які прерогативи Президента України?
22. Які прерогативи уряду України?
23. Які прерогативи місцевих, держадміністрацій України?
24. Як співвідносяться компетенції органів державного управління та
органів місцевого самоврядування України?
25. Які риси американської моделі управління вас не задовольняють?
26. Які основні фактори мафізації українського суспільства?
27. Коли глава держави може розпустити парламент?
28. Які ви знаєте типи урядів за партійним способом його формування?
29. Які реформи не вдаюся здійснити українській державній владі? Стисло охарактеризуйте їх зміст.
Інформація з цієї теми наявна в таких джерелах нашого списку літератури:
(5);(26);(27);
(42);(49);(52);
(53);(55);(62);
(63);(65);(66);
(74);(77);(82);
(84);(87);(88);
(91).
polit_slovar.rar;polit_nauka.rar;Pidruchnyk.doc.
На головну Політологія