Тема 3 ПОЛІТИЧНА ВЛАДА ЯК ОСНОВНИЙ АТРИБУТ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ



Поняття "влада" має багато сенсів і різноманітних підходів до розуміння. Французький дослідник М.Крозьє порівнює владу з тхором, про якого всі знають, але якого ніхто не бачив.
Вітчизняні політологи зосереджують увагу на трьох значеннях влади; це відносини командування і підпорядкування у суспільній групі, державі й суспільстві; вольовий елемент, який полягає у здатності одних суб'єктів нав'язати волю іншим суб'єктам з допомогою примусу і переконання, підпорядкувати їх своїм інтересам; інститут, тобто організована установа, здатна забезпечити єдність дій і усталений порядок у суспільних відносинах.
У зарубіжних наукових джерелах виділяються чотири напрями тлумачення влади: біхевіористський, телеологічний.
Біхевіористський напрям розглядає владу як певний тип поведінки, здатний впливати на поведінку інших людей. Цей підхід грунтується на вченнях Ф.Ніцше, Б.Рассела, Б.Скінера. Згідно з цим напрямом, прагнення до влади є атрибутом людської екзистенції. Більшість людей не здатна бути ініціатором будь-чого, зате має потребу в контролі над собою з боку інших осіб. Отже, біхевіористське розуміння влади передбачає її психологічне, а не інституціалізоване походження.
Телеологічний напрям, представником якого був Т.Парсонс, інтерпретує владу як засіб досягнення певної мети, запланованих результатів. Згідно з таким тлумаченням, влада існує для того, щоб реалізувати важливу суспільну мету, вона є засобом обміну, тобто її віддають тим політикам, які найбільш ефективно можуть задовольнити основні потреби соціальної спільноти. В такому розумінні влада подібна до грошей і є лише символом, за допомогою якого люди можуть придбати безпеку, порядок і соціальну підтримку, обмежуючи свої права, вгамовуючи пристрасті, взамін на добровільне підпорядкування владі, встановленим нею нормам; влада, як і будь-яка інша річ, є засобом ринкових відносин і здобувається в жорстокій конкуренції інструментів впливу на суспільство (сила, багатство, знання); структуралістський — як організаційна структура, яка визначає характер поведінки між керівниками і підлеглими з точки зору покарання і винагороди.

Основний зміст проблеми


1.Усяка влада як засіб панування (а в сучасну епоху засіб обміну ринкових відносин) має здатність піддаватися явищу ерозії. На ерозію влади діють такі фактори: особистісні, пов'язані зі зміною мотивації владної особи відповідно до її віку, історичного часу; середовище, що характеризується станом невизначеності, мінливості та складності і може негативно позначитися як на інституціональному, так і на груповому й особистому рівнях влади; процесуальні, пов'язані зі співвідношенням невдач та успіхів суб'єктів владних відносин.
2. Влада за її застосуванням у суспільних сферах, а також засобами впливу поділяється на економічну (владу менеджерів, власників), духовну (владу релігійних ієрархів, містиків, магів), інформаційну (владу науковців, експертів, засобів масової інформації), політичну, адміністративну, військову. Політичною є державна, регіональна влада та місцеве самоврядування, влада партій і груп тиску, влада політичних лідерів і засобів масової інформації.
3. Атрибути політичної влади слід розглядати з позицій трьох парадигм; примусу, легітимності, суспільної угоди. Парадигма примусу розглядає владу як організований примус держави (насильницький, узаконений, правовий, ідеологічний, прихований) для забезпечення суспільного порядку національної безпеки тощо. Парадигма легітимності грунтується на тому, що влада тримається на довірі підданих або громадян до існуючих державних інститутів в силу домінуючих у даному суспільстві цінностей і норм. Парадигма суспільної угоди розглядає владу як угоду між владними і суспільними інститутами з приводу надійного забезпечення прав і свобод громадян, національної безпеки.
4. Плюралізм владних центрів, що функціонує в рамках цивілізованого правового узгодження різноманітних політичних, економічних та ідеологічних інтересів, запобігає утворенню владної монополії, трансформації її управлінських функцій у функції панування.
5. Типологізація влади здійснюється за такими критеріями: характером примусу, типом легітимності, ступенем публічності, типом владного суб'єкта, джерелами формування, ступенем поділу влади та механізмом стримування і противаги.
6. Примус як атрибут влади може бути насильницьким, узаконеним і правовим.
7. За типом легітимності влада буває традиційною, що ґрунтується на визнанні владних інститутів в силу існуючих традицій (династичних, звичаєвих), харизматичною (визнання виняткових рис політичного лідера), національно-патріотичною (визнання символів, ритуалів, міфів, успадкованих від попередніх національно-державних утворень), соціально-евдемонічною (визнання здатності політичної системи забезпечити високий рівень життя), правничо-раціональною (визнання владних інститутів у силу їхнього конституційного статусу), раціонально-цільовою (визнання влади в силу її здатності забезпечувати виконання поставленої мети), на засадах участі (визнання необхідності і здатності широкої участі мас у впливі на владу).
8. За ступенем публічності влада може бути прозорою; напівприхованою; прихованою, криптологічною.
9. За типом владного суб'єкта розрізняють інституціалізовану, групову, особисту владу. За інституціональними ознаками влада може бути абсолютною, конституційно обмеженою, централізованою, децентралізованою, концентрованою, деконцентрованою, за груповими ознаками — національною, партійною, корпоративно-клановою, мафіозною, за особистими ознаками — деспотичною, тиранічною, монархічною, диктаторською, харизматично-традиційною.
10. За джерелами формування існує монархічна, аристократична, олігархічна, демократична, а також династична, узурпаторська, виборна, призначувана, делегована влада.
11. Влада може бути єдиною і поділеною на законодавчу, виконавчу й судову з різноманітними механізмами стримування і проти ваги.
12. Влада в Україні є напівприхованою, з мафіозними каналами розподілу ресурсів (матеріальних, фінансових, інформаційних), високим ступенем корумпованості владних структур, поєднанням правових і насильницьких форм примусу, дуже низьким ступенем легітимності загалом і зокрема тих видів легітимності, котрі є визначальними в сучасному цивілізованому світі. За джерелами формування влада в Україні є корпоративно-клановою, олігархо-демократичною, поділеною на законодавчу, виконавчу і судову, з недостатньо оформленим юридично механізмом стримування і противаги.

(?) Питання для самоперевірки, роздумів

1. Що ви розумієте під поняттям "влада"?
2. Чи можна вважати владний мотив домінуючим у психологічній структурі людей?
3. В чому сутність структуралістського розуміння влади?
4. Які основні атрибути влади?
5. Який із підходів до розуміння влади ви поділяєте і чому?
6. Як співвідносяться поняття "політична влада" і "державна влада"?
7. Назвіть групові суб'єкти влади.
8. У чому сутність особистої влади?
9. Яку владу можна назвати криптократичною?
10. У чому ви вбачаєте слабкість механізму стримування і противаги у розподілі політичної влади в Україні?
11. У чому виявляється мафіозність політичної влади в Україні?
12. Чи існує різниця між мафіозними каналами розподілу ресурсів і мафією як організаційною структурою?
13. Які джерела формування політичної влади в Україні?
14. Чому в Україні відбувається жорстока боротьба між гілками влади у постконституційний період?
15. Охарактеризуйте стан судової влади в Україні.
16. Яким чином можна вдосконалити механізм стримування і противаги між гиками влади?
17. У чому сутність біхевіористського розуміння влади?
18. Як співвідносяться поняття "влада-панувашя" і "влада-управління"?
19. У чому сутність ефективності влади ?
20. Які фактори впливають на ерозію влади?
21. Назвіть основні види легітимності влади.
22. Які види легітимності влади переважають в Україні? Обґрунтуйте свою точку зору.

Інформація з цієї теми наявна в таких джерелах нашого списку літератури:

(6);(7);(17); (19);(24);(27); (29a);(33);(40); (50);(56);(57); (71).
polit_slovar.rar.

Попередня тема Наступна тема

На головну Політологія