ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ОСНОВНИХ ЮРИДИЧНИХ ПОНЯТЬ, ВИЗНАЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

Абсолютна монархія - монархія, в якій влада монарха ніким і нічим не обмежена й обумовлена його належністю до правлячої династії.

Адвокатура - добровільне професійне об'єднання юристів, покликане, згідно з Конституцією України, сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм юридичну допомогу.

Адміністративна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає у покладенні на фізичних осіб, які вчинили адміністративне (у сфері управлінських відносин) правопорушення, санкцій особистого, майнового чи морального характеру.

Адміністративне законодавство - сукупність нормативно-правових актів, що регламентують суспільні відносини, які виникають у процесі державного управління та у зв'язку зі здійсненням державними органами діяльності управлінського характеру.

Адміністративне правопорушення (проступок) - протиправна, винна дія або бездіяльність, яка охороняється законом і за як законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

Акт проголошення незалежності України - документ Верховної Ради України, яким було визначено новий політико-правовий статус України схвалений 24 липня 1991 р.

Активне виборче право - право громадян обирати склад виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Антидемократичний державний режим - державний режим, згідно з яким суттєво утруднюються можливості реалізації прав і свобод громадян, а реальна влада зосереджується в руках однієї особи чи групи осіб, неконтрольованої народом.

Вибори - процес, внаслідок якого певна спільність людей голосуванням формує склад державного органу або місцевого самоврядування.

Виборчі цензи - сукупність умов, відповідність яким становить підставу для допуску громадян до участі у виборах.

Внутрішні функції держави - державні функції, що здійснюються у межах держави і виявляють її внутрішню політику.

Галузь права - певна сукупність правових норм, що мають загальний предмет і метод правового регулювання.

Гаранти прав і обов'язків - засоби й умови, які реально забезпечують повне і неухильне здійснення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків суб'єктів.

Гіпотеза - частина норми права, де встановлені умови, за яких діє правило, встановлене в її диспозиції.

Громадянин - особа, котра перебуває у сталих юридичних зв'язках з конкретною державою, що затверджується відповідним громадянством.

Громадянство - необмежений у просторі та часі правовий зв'язок особи з конкретною державою, що зумовлює поширення на особу всіх конституційних прав і обов'язків.

Деліктоздатність - закріплена у законі здатність суб'єкта нести юридичну відповідальність за вчинене правопорушення.

Демократичний державний режим - державний режим, за яким реально забезпечується реалізація широкого кола прав і свобод громадян, котрі мають реальні можливості впливати на формування та діяльність державних органів.

Держава - особлива політико-територіальна організація, яка володіє суверенітетом, спеціальним апаратом управління та примусу і здатна надавати своїм велінням загальнообов'язкової сили для всього населення країни.

Державна мова - мова, обов'язкова для використання у законодавстві, офіційному діловодстві, судочинстві тощо.

Державний апарат - система органів держави, які виконують управлінські функції.

Державний режим - сукупність форм і методів здійснення державної влади.

Державний орган - особа або група осіб, організованих у встановленому законом порядку, які виступають від імені держави, у зв'язку з чим наділені державно-владними повноваженнями.

Державні органи - організації, наділені державно-владними повноваженнями і покликані здійснювати від імені держави управлінські функції у суспільстві.

Державні підприємства - організації, що здійснюють функції держави у виробничій сфері, безпосередньо забезпечують виробництво матеріальних благ.

Державні установи -організації, що здійснюють функції держави, пов'язані зі створенням нематеріальних благ.

Державні символи - встановлені Конституцією або спеціальними законами особливі розпізнавальні знаки держави, в яких уособлюється її суверенітет, а в окремих випадках символізується певний історичний або ідеологічний зміст.

Деспотична монархія (деспотія) -монархія, де влада монарха обожнюється, а він сам визнається божеством.

Джерело (форма) права - засіб його зовнішнього виразу, за допомогою якого право набуває формальної визначеності та загальнообов'язковості.

Диспозиція - частина норми права, в якій визначається певне правило поведінки, тобто те, що суб'єкт повинен (або може) робити чи не робити.

Дисциплінарна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що виникає за порушення дисципліни у сфері трудових відносин і полягає в накладанні на винних заходів дисциплінарного характеру: зауваження, догани, переводу на іншу роботу, звільнення з посади тощо.

Дієздатність - передбачена нормами права здатність суб'єкта своїми діями набувати і здійснювати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Дуалістична монархія - монархія, в якій законодавча влада переходить до представницького виборного органу (парламенту), а монарх зберігає виконавчу владу і на власний розсуд формує уряд, відповідальний перед ним.

Екологічне право - сукупність правових норм, спрямованих на виконання заходів зі збереження та оздоровлення навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів.

Закон - акт законодавчого органу влади (парламенту), що має вищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів.

Законність - правовий режим точного і неухильного здійснення законів та інших нормативних актів у всіх сферах державного і суспільного життя.

Звичаї - соціальні норми, які склалися історично внаслідок багаторазового повторення у певних ситуаціях, а тому виконуються автоматично.

Злочин - суспільне небезпечне, протиправне, винне і карне діяння, що вчиняє чи може вчинити суттєву шкоду певним суспільним відносинам, які охороняє кримінальний закон.

Земельне законодавство - сукупність нормативно-правових актів, що регулюють земельні відносини з метою їх раціонального використання.

Зовнішні функції держави - державні функції, які здійснюються у процесі спілкування держави з іншими державами та міжнародними організаціями і в яких виявляється її зовнішня політика.

Імпічмент - усунення Президента з поста на основі прийнятого Верховною Радою за спеціальною процедурою рішення про його звинувачення у вчиненні державної зради або іншого злочину.

Інкорпорація - вид нормативних актів в одному збірнику на основі певного критерію (за алфавітом, хронологією, предметом правового регулювання тощо) без зміни їх внутрішнього змісту.

Інститут права - частика норм певної галузі чи підгалузі права, цю регулює конкретний вид або сторону однорідних відносин.

Кодифікація - вид систематизації законодавства, що здійснюється через об'єднання нормативного матеріалу, зі змінами його внутрішнього змісту, в єдиний внутрішньо узгоджений акт.

Конституційні принципи правового статусу особи - основні ідеї, відображені у Конституції і покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов'язків людини в державі.

Конституція - основний закон держави, де регламентуються найважливіші з погляду держави відносини у сфері державного устрою, організації і функціонування органів держави, правового статусу особи.

Конфедерація - союз держав, об'єднаних для досягнення конкретних цілей одним або декількома інституціями (наприклад, військовими) при збереженні в інших питаннях повної самостійності.

Корпоративні норми - правила поведінки, встановлені певними об'єднаннями людей (політичними партіями, громадськими організаціями) і обов'язкові для їхніх членів.

Корпорація - об'єднання підприємств, створене на підставі спільних виробничих, наукових і комерційних інтересів.

Корупція – одна з форм зловживання владою, пов'язане з підкупом посадових осіб,

Кримінальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що наступає за скоєння злочину і полягає у застосуванні до винної особи виду і міри покарання, передбаченого Кримінальним кодексом.

Кримінальне законодавство - галузь права, яка визначає перелік суспільне небезпечних діянь, що є злочинами, і яке покарання слід застосовувати до осіб, винних у їх вчиненні.

Людина - біологічна істота, наділена членороздільною мовою, здатністю мислити, створювати і використовувати знаряддя праці. Метод правового регулювання - засіб, за допомогою якого право впливає на суспільні відносини (заборона, винагорода, призначення відповідальності певного виду тощо).

Механізм держави - система державних організацій, що забезпечують реалізацію функцій держави.

Міліція - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Місцеве самоврядування - право певної територіальної громади - мешканців села чи добровільного об'єднання в одну сільську громаду жителів кількох сіл, селища або міста - самостійно розв'язувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Монархія - форма державного правління, згідно з якою вищу державну владу зосереджує (повністю або частково) одна особа - монарх і передає у спадщину представникам панівної династії.

Національний суверенітет - повновладдя нації у розв'язанні всіх питань національного життя аж до реальної можливості створення самостійної національної держави.

Народний суверенітет - повновладдя народу, здійснення ним невід'ємної та неподільної влади самостійно і незалежно від будь-яких інших соціальних сил.

Напівпрезидентська (змішана) республіка - форма республіканського правління, коли президента обирає народ, але парламенту надаються певні повноваження з контролю за його діяльністю при формуванні уряду і здійсненні виконавчої влади.

Національна безпека - стан захищеності життєво важливих інтересів особи, держави та суспільства від існуючих і можливих загроз у всіх сферах суспільних відносин.

Необмежені монархії - монархії, в яких влада монарха ніким і нічим не обмежується, тобто в країні немає ні органів, ні законів, що могли б якоюсь мірою змінити або відмінити волю монарха.

Норми права - формально визначені, сформульовані або санкціоновані державою загальнообов'язкові правила поведінки загалього характеру, реалізація яких забезпечується державними примусовими заходами.

Нормативний договір - правило поведінки, встановлене за взаємною домовленістю кількох суб'єктів, що визначається і забезпечується державою.

Нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, виданий у певному порядку компетентним державним органом, де встановлюються, змінюються або скасовуються загальнообов'язкові правила поведінки (норми права), що забезпечуються державними примусовими заходами.

Норми моралі - соціальні норми, які регулюють поведінку людей внаслідок її оцінки з погляду категорій добра і зла.

Нотаріат - система органів і посадових осіб, на яких покладено обов'язок посвідчувати беззаперечні права і факти, що мають юридичне значення, а також інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності.

Об'єкти правовідносин - соціальні блага, з приводу яких суб'єкти вступають у правовідносини.

Об'єкт правопорушення - суспільні відносини, які охороняються правом і на які це правопорушення посягає.

Об'єктивна сторона правопорушення - зовнішній вияв протиправного діяння.

Обмежені монархії - монархії, де влада монарха тією чи іншою мірою обмежується повноваженнями певних державних органів.

Обов'язок (юридичний) - передбачені у праві міра і вид необхідної поведінки суб'єкта.

Опіка - засіб охорони, захисту особистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх, що не досягли 15 років і залишилися без батьківського піклування, а також повнолітніх осіб, котрих суд визнав недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства.

Особа - людина як суб'єкт, що має індивідуальні й інші ознаки та усвідомлює себе членом спільності подібних собі суб'єктів.

Парламентська (конституційна) монархія — монархія, згідно з якою влада монарха у всіх сферах здійснення державної влади суттєво обмежена, залишаючи йому лише формальний статус глави держави і тільки представницькі повноваження.

Пасивне виборче право - право громадян бути обраними до складу виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Перспективна (позитивна) юридична відповідальність - сумлінне виконання суб'єктом всіх правових приписів.

Підгалузь права - частина галузі права, яка складається з норм, що регулюють суспільні відносини певного виду.

Підзаконний акт - акт компетентного державного органа, який видається на підставі та на виконання законів.

Підприємницька діяльність - самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик діяльність, спрямована на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг і зайняття торгівлею з метою отримання прибутку.

Піклування - засіб охорони і захисту особистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх віком від 15 до 18 років, а також громадян, яких суд визнав обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами, та осіб, котрі за станом здоров'я не можуть самостійно захищати свої права І виконувати обов'язки.

Податки - обов'язкові платежі, що сплачують юридичні особи і населення до бюджету в розмірах та в терміни, передбачені законом.

Право - система загальнообов'язкових правил поведінки, встановлених або санкціонованих державою, що забезпечуються всіма доступними їй примусовими заходами.

Правова держава - держава, де панує право.

Правова презумпція - закріплене в законодавстві припущення про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Правовий звичай - звичай, схвалений державою, виконання вимог якого забезпечується державним примусом.

Правовий статус особи - сукупність закріплених у законодавстві прав, свобод, обов'язків громадян та гарантій їх здійснення.

Правовий (судовий або адміністративний) прецедент - рішення з конкретної судової чи адміністративної справи, яке стає обов'язковим зразком при вирішенні у майбутньому аналогічних справ.

Правові відносини - суспільні відносини, врегульовані правом.

Правоздатність - передбачена нормами права здатність суб'єкта мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Правоохоронні органи -органи, наділені державою компетенцією стосовно охорони суспільних відносин, урегульованих правом.

Правопорушення - поведінка суб'єкта, що порушує правові приписи.

Правопорядок - відповідність суспільних відносин приписам норм права.

Правосуб'єктність - здатність бути суб'єктом права (учасником правовідносин).

Предмет правового регулювання - певні суспільні відносини, що врегульовуються цією сукупністю правових норм (наприклад, відносини, пов'язані з власністю, відносинами у сім'ї тощо).

Президентська республіка - республіка, в якій повноваження глави держави, а в деяких випадках - і глави уряду, належать президенту, який обирається непарламентським шляхом (а саме - громадянами держави) і формує уряд, що не несе відповідальності перед парламентом.

Проступки - правопорушення, які порушують приписи норм права, але не досягають рівня суспільної небезпеки, притаманної злочинам.

Релігійні норми - правила поведінки, що містяться у тих чи інших релігійних вченнях.

Республіка - форма державного правління, коли вищі державні органи обираються населенням або формуються загальнонаціональним представницьким органом влади.

Ретроспективна (негативна) юридична відповідальність - закріплений у законі обов'язок правопорушника прийняти від держави певні санкції за скоєне правопорушення.

Референдум - голосування населення всієї держави (загальнодержавний референдум) або певної частини (місцевий референдум) з метою розв'язання найважливіших питань суспільного життя.

Санкція - частина правової норми, де містяться вказівки на ті негативні наслідки, що наступають для суб'єкта у випадку невиконання ним правил, визначених у диспозиції, або умов, встановлених у гіпотезі норми права.

Система права - внутрішня організація права, що полягає в єдності та погодженості правових приписів певної держави.

Систематизація законодавства - упорядкування чинного нормативно-правового матеріалу, об'єднання його в єдину внутрішньо узгоджену систему.

Сімейне законодавство - сукупність нормативно-правових актів, що регулюють особисті та пов'язані з ними майнові відносини громадян, які виникають із шлюбу і належності до сім'ї.

Соціальні норми - правила поведінки, що регулюють поведінку людей у суспільстві.

Суб'єктивна сторона правопорушення - внутрішнє психологічне ставлення суб'єкта до вчиненого протиправного діяння та його наслідків.

Суб'єкти правовідносин (суб'єкти права) - учасники (сторони) правовідносин, пов'язані взаємними суб'єктивними правами та юридичними обов'язками.

Суб'єкт правопорушення - суб'єкт, котрий вчинив правопорушення.

Суб'єктивне право (право громадянина) - передбачена певною нормою права можливість суб'єкта поводити себе певним чином.

Суспільний порядок - порядок у суспільстві, що відповідає вимогам всього комплексу соціальних норм.

Суспільство - форма життєдіяльності людей, яка склалась історично і відокремилась від навколишньої природи.

Трудове законодавство - сукупність правових норм, які регламентують суспільні відносини, що виникають при застосуванні праці найманих працівників у процесі виробничої діяльності.

Трудовий договір - угода між працівником і власником (роботодавцем), за якою перший зобов'язується виконувати роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією або посадою, а другий - виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати безпечні умови праці.

Унітарна держава - єдина централізована держава, що не має у своєму складі державних утворень, а територія її поділяється на адміністративно-територіальні одиниці (області, райони, провінції та ін.)

Фактичний зміст правовідносин - реально здійснювані учасниками правовідносин дії, спрямовані на реалізацію своїх прав і обов'язків.

Федерація - держава, до складу якої входять декілька державних утворень (суб'єктів), які мають юридично визначену політичну самостійність.

Фінансове законодавство - сукупність нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі фінансової діяльності.

Форма держави - комплексне поняття, яке характеризує її з погляду форми правління, форми державного устрою та державного режиму.

Форма державного правління - порядок організації вищих державних органів, їх структури, компетенції та взаємодії.

Форма державного устрою - територіальний поділ держави, взаємовідносини її складових частин між собою і державою загалом і відповідною організацією державних органів.

Функції держави - основні напрями діяльності, в яких виявляється сутність і соціальне призначення держави.

Функції права - основні напрями його впливу на суспільні відносини.

Цивільне законодавство - сукупність нормативно-правових актів, що регулюють майнові відносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням матеріальними благами, а також певні особисті стосунки, пов'язані з майновими (наприклад, авторське право), та виключно особисті немайнові відносини, об'єктами яких можуть бути, наприклад, ім'я, честь, гідність.

Цивільно-правова відповідальність - вид юридичної відповідальності фізичної чи юридичної особи при недотриманні нею договірних зобов'язань або завданні майнової шкоди чи порушенні особистих немайнових прав (посягання на честь, гідність особи). Полягає у покладанні на винних обов'язку відшкодувати заподіяні потерпілим збитки.

Шлюб - юридичне оформлений добровільний, вільний і рівноправний союз чоловіка і жінки, який породжує їх взаємні права і обов'язки, спрямовані на створення сім'ї, народження і виховання дітей.

Юридичний зміст правовідносин - зафіксовані у правових нормах права й обов'язки їх учасників.

Юридичні (спеціальні) гаранти - правові засоби (юридичні норми й інститути), покликані забезпечувати реальність прав та обов'язків особи.

Юридичні факти - конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують настання юридичних наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення правових відносин.

Явка з повинною - добровільне звернення громадянина до органу дізнання, слідчого, прокурора, судді або суду із заявою про скоєння ним злочину.

На головну право