ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

А

АНТИКОМУНІЗМ - сукупність стратегічних доктрин, політичних та ідеологічних акцій, теоретичних концепцій і пропагандистських заходів, що використовуються протії ідеології, теорії та практики комунізму.
АНТИПОДИ — люди та соціальні групи супротивних поглядів, характерів, інтересів.
АНТИСЕМІТИЗМ - одна із форм національної та регіональної нетолерантності, що виявляється у ворожому ставленні до євреїв; у новітній час також ідеологія та політичний рух, спрямовані на боротьбу з єврейством.
АНТИЧНІСТЬ — греко-римський період стародавньої історії та культури.
АНШЛЮС — політика загарбання (напр., Австрії Німеччиною).
АПАРАТ АДМІНІСТРАТИВНИЙ - сукупність адміністративних органів держави і місцевого самоврядування, які готують і виконують політичні рішення.
АПАРТЕЇД — офіційна державна політика расової дискримінації щодо африканських народів в Південно-Африканській Республіці і Південній Родезії.
АПАТРИДИ — особи, які не мають громадянства й підданства жодної держави, проте мусять дотримуватися законів тієї країни, в якій перебувають. Як правило, А. позбавлені виборчих прав.
АПЕЛЯЦІЯ - 1) у праві - форма оскарження судових рішень і вироків до (апеляційного) суду. 2) Переносно — звернення за підтримкою, порадою (напр., апеляція до гроадської думки).
АПОЛІТИЧНІСТЬ - суспільний феномен, який історично виникає внаслідок негативного чи індиферентного ставлення до політики, відчуження соціальних верств, груп та інших суб'єктів від політичного життя, а також самовідчуження від нього політизованого Індивіда.
АПОЛОГЕТИКА — упереджений, безумовний, тенденційний захист та виправдання якогось положення, ідеї, теорії, суспільного ладу або певного авторитету.
АРБІТР — особа, яку призначають відповідні органи або обирають самі сторони за взаємною згодою чи в передбаченому законом порядку для розв'язання спорів переважно господарського характеру.
АРБІТРАЖ — 1) засіб розв'язання споів, при якому сторони звертаються не до суду, а до окремих осіб — арбітрів (третейських суддів). 2) Спеціальний орган для розв'язання майнових і пов'язаних з ними немайнових спорів.
АРГУМЕНТ — підстава, доказ, які наводяться для обґрунтування, підтвердження чого-небудь.
АРЕНА — 1) у Стародавньому Римі — посипаний піском овальний майданчик у центрі цирку або амфітеатру, на якому відбувалися бої гладіаторів, кінні змагання та інші видовища. 2) У сучасному цирку арена (або манеж) — місце виступів, ігровий майданчик, де виконуються циркові номери. 3) Переносно — поле діяльності, зокрема політичної.
АРИСТОКРАТІЯ - 1) форма правління, за якої державна влада належить привілейованій знатній меншості. 2) Знать, привілейована частина суспільної групи, яка має особливі права або привілеї.
АРМІЯ — 1) сукупність збройних сил держави. 2) Сухопутні війська (сухопутні сили) поряд з ВМФ. 3) Оперативне з'єднання, до складу якого входять з'єднання і частини різних родів військ, призначені для ведення операцій.
АРХЕТИП — первинний елемент колективного підсвідомого, який протягом тривалого історичного часу відображає образ минулого.
АРХІЯ — організоване і кероване полічною владою суспільство, утворює державу. Поняття А. протистоїть поняттю "анархія", що означає "безвладдя, ідея бездержавної організації суспільного життя".
АСАМБЛЕЯ — 1) загальні збори членів певного державного або міжнародного закладу, колективу. 2) Керівний орган окремих міжнародних організацій (напр., Генеральна Асамблея ООН).
АСАМБЛЕЯ КОНСТИТУЦІЙНА - одна з можливих організаційних форм розробки і прийняття конституції тієї чи іншої держави. Діє як тимчасовий орган і утворюється шляхом обрання чи призначення її членів у спеціально встановленому порядку.
АСИМІЛЯЦІЯ — етнічний процес, під час якого окремі, переважно нечисленні народи внаслідок тривалого спілкування з іншим народом, серед якого вони живуть, засвоюють його культуру і мову та поступово зливаються з ним.
АСОЦІАЦІЯ — об'єднання, союз, угруповання для досягнення спільної мети.
АСПЕКТ — І) точка зору, з якої сприймається або оцінюється те чи інше явище, предмет, подія. 2) Перспектива, в якій виступає явище, сторона предмета, що його вивчає, певна наука (напр., політичний асект, екологічний аспект).
АТЕЇЗМ — система ідей, поглядів, переконань, що заперечують існування Бога, надприродного (істот, сил. властивостей) взагалі і відкидають будь-яку релігію.

Б

БАГАТСТВО НАЦІОНАЛЬНЕ - сукупність матеріальних і культурних благ, створених І нагромаджених суспільством за всю його історію; один з найважливіших показників економічної могутності країни.
БАЛАНС — 1) рівновага, врівноважування. 2) Система взаємопов'язаних показників, що характеризують наявність та використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів.
БАЛАНС СИЛ — зовнішньополітична концепція, основною засадою якої є ідея закономірності розвитку відносин між державами в межах певних циклів упродовж всієї світової історії.
БАЛКАНІЗАЦІЯ — термін на означення багатостороннього конфлікту, найчастіше збройного, спричиненого розпадом багатонаціональних імперій, учасниками якого є метрополія та її колонії.
БАЛОТУВАННЯ — вид закритого голосування при обранні на посаду тієї чи іншої особи. Спочатку проводили опусканням до урни білих і чорних куль-балів (звідси і назва).
БАНК — особливий економічний інститут, що акумулює кошти і нагромадження, надає кредити, здійснює грошові розрахунки, емісію цінних паперів і операції з ними, випускає в обіг гроші тощо.
БАНКРУТСТВО - боргова неспроможність, припинення платежів за борговими зобов'язаннями окремими підприємцями або акціонерними товариствами через нестачу коштів.
БАНКРУТСТВО ПОЛІТИЧНЕ - нездійсненність, провал у діяльності правлячих кіл держави, політичних партій, окремих політичних діячів, їхня нездатність виконати обіцянки, які давалися виборцям, членам тих чи інших політичних організацій, громадянам держави.
БАР'ЄР ВИБОРЧИЙ - необхідна кількість голосів виборців, яка дає змогу партії отримати мандати в парламенті.
БАТЬКІВЩИНА - 1) країна стосовно до людей, які народилися в ній і є її громадянами. 2) Місце народження кого-небудь. 3) Політичне, соціальне і культурне середовище, в якому живе і працює народ.
БЕЗВЛАДДЯ — кризовий стан суспільства або його окремої адміністративно-територіальної одиниці, що характеризується відсутністю впливу якоїсь політичної сили на політичні процеси в країні.
БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ ВЛАДИ - 1) безпідставне повне або часткове ухиляння віл здійснення передбачених конституцією та іншими законами функцій влади, 2) Несвоєчасне, несумлінне, некваліфіковане чи по-іншому неналежне виконання своїх повноважень органами законодавчої, виконавчої або судової влади, органами місцевого й регіонального самоврядування.
БЕЗПЕКА ЄВРОПЕЙСЬКА - система ефективних заходів, спрямованих на гарантування колективної безпеки народів Європи на основі визнання територіальних і політичних реальностей, що склалися на континенті в результаті другої світової війни 1939-1945 рр,
БЕЗПЕКА НАЦІОНАЛЬНА - сукупність внутрішніх та зовнішніх умов, які забезпечують стабільний розвиток суспільства, захист державних і суспільних інтересів від внутрішніх та зовнішніх загроз, гарантії прав і свобод громадян.
БЕЗРОБІТТЯ — соціально-економічне становище, при якому значна частина трудівників не може знайти собі роботи, позбавлена засобів існування і стає відносно зайвим населенням, резервною армією праці.
БІБЛІЯ — священна книга християнства, що містить виклад положень і догм християнської та іудейської релігій. Складається з двох частин: Старого Заповіту (священного писання в іудейських і християнських релігіях) і Нового Заповіту, котрий визнається священним лише християнами.
БІЗНЕС — підприємницька діяльність, яка дає прибуток.
БІЖЕНЦІ — особи, котрі змушені залишити місце свого постійного проживання через соціальні обставини.
БІКАМЕРАЛІЗМ — двопалатний статус парламенту.
БІЛЛЬ - 1) у ХП-ХШ ст. в Англії - скарга до суду. 2) 3 початку XIV до кінця XVIII ст. — петиція, яку подавала якась особа на ім'я парламенту або одна з палат парламенту на ім'я короля. 3) 3 кінця XVIII ст. — законопроект, що виноситься урядом або членом парламенту.
БІЛЬШІСТЬ — кількісне переважання прихильників якоїсь ідеї чи рішення над їхніми противниками. Б. відносна (хоча б на один голос більше від суперника чи альтернативної пропозиції); Б. абсолютна (на користь якогось рішення віддають свої голоси 50 % голосуючих плюс ще хоча б один); Б. кваліфікована (конституційна, може дорівнювати двом третинам або навіть трьом четвертим усього складу тих, хто приймає рішення або здійснює обрання).
БІОПОЛІТИКА — теоретична концепція в зарубіжній політології, яка розглядає політичні та соціальні відносини і причини різноманітних конфліктів крізь призму біологічних факторів і вроджених психологічних якостей окремих людей, етнічних груп.
БІПАТРИДИ — особи, які за міжнародним правом мають статус громадянства в двох або навіть декількох державах.
БІПАРТИЗМ — партійна система, в якій визначальну роль відіграють дві основні політичні партії, котрі, перемагаючи на виборах, змінюють одна одну при владі. Б. не виключає існування інших партій, проте справжнє суперництво за владу ведеться між двома основними партіями, а жодна з інших партій не бере реальної участі в управлінні державою.
БІХЕВІОРИЗМ - один із напрямків у соціології та політології, який передбачає вивчення поведінки суб'єктів суспільної діяльності, особливо акцентує на описі фактів, нехтуючи загальнотеоретичним та ідеологічним підходами до вивчення суспільної реальності.
БЛАНКІЗМ — течія в соціалістичному русі (головним чином у Франції в ХІХ-на початку XX ст.). Пов'язана з діяльністю Л.О.Бланкі.
БЛОК ВИБОРЧИЙ - угода двох або декількох партій про спільне висунення кандидата або списку кандидатів на виборах до парламенту, президента.
БЛОК ВІЙСЬКОВИЙ - військово-політичний союз або угода держав, метою яких є спільні дії для розв'язання спільних політичних, економічних і військових завдань.
БЛОК ПОЛІТИЧНИЙ - угода, союз між державами, партіями чи окремими угрупованнями для досягнення спільної політичної мети.

В

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОЛІТИЧНА - різновид соціальної відповідальності, що означає морально-психологічну настанову суб'єктів політики, засновану па глибокому розумінні сенсу Й наслідків політичної діяльності.
ВІДРОДЖЕННЯ - процес відновлення різних сфер (економічної, національної, духовної, культурної, мовної, релігійної та ін.) буття певного народу після їх занепаду. Передбачає наявність відповідних об'єктивних та суб'єктивних передумов. Пов'язане зі значним зростанням уваги до проблем і процесів, які свідомо чи несвідомо гальмувалися або замовчувалися у минулому, з активізацією діяльності національно свідомих суспільних сил (політичних партій, рухів, громадських організацій, лідерів).
ВІДРОДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНЕ - процес розкриття та реалізації свого часу затриманих чи нездійснених через ті чи інші причини можливостей нації (народу) до розвитку, більш широкого, ніж у минулому задоволення потреб та запитів людей, які належать до певного національного колективу. В.Н. означає не повернення народів до колишніх стадій їхньої соціально-культурної еволюції, а розвиток національних культур відповідно до вимог сучасної епохи.
ВІДЧУЖЕННЯ ПОЛІТИЧНЕ - ситуація, в якій людина сприймає політику, державу, владу як сторонні, чужі сили, які панують над нею, пригнічують ЇЇ. В.П. — одна з форм соціального відчуження, що фіксує наявність розриву між суспільством (об'єкт) та людиною (суб'єкт) і, як наслідок, спотворення характеру взаємин між ними, їх дегуманізація.
ВІЗА — 1) Напис на документі, що надає йому юридичної сили, засвідчує його автентичність. 2) У міжнародному праві — відмітка в закордонному паспорті чи документі, що його замінює, про дозвіл особі, якій він належить, в'їздити на територію певної держави, перебувати на ній або проїздити через неї, а також виїздити за її межі.
ВІЙНА — спосіб розв'язання суперечностей між суспільними станами, державами й націями засобами організованої збройної боротьби за досягнення певної політичної мети.
ВІТЧИЗНА - 1) рідний край. 2) Історично належна певному народові територія. Зміст цього поняття майже збігається з поняттям "батьківщина", однак має більш узагальнений, абстрагований характер.
ВЛАДА — здатність, право й можливість розпоряджатися ким-небудь або чим-небудь, а також чинити вирішальний вплив на долю, поведінку та діяльність людей з допомогою різноманітних засобів (права, авторитету, волі, примусу та ін.). 2) Політичне панування над людьми. 3) Система державних органів. 4) Особи, органи, наділені владодержавними та адміністративними повноваженнями.
ВЛАДА ВИКОНАВЧА - самостійний вид влади, який здійснює політичне та адміністративне управління.
ВЛАДА ЗАКОНОДАВЧА - представницькі політичні органи влади, до компетенції яких віднесене законодавство.
ВЛАДА СУДОВА - одна з трьох гілок державної влади; необхідна умова реалізації принципу поділу влади, покликана запобігати можливості змови чи протистояння інших гілок влади (законодавчої та виконавчої), створювати перепони виникненню диктатури.
ВОЖДИЗМ — тіш владних відносин, заснований на особистій відданості особі, що має верховну владу. Поширений в Ідеологізованих, жорстко централізованих суспільствах як ієрархія владних установ корпоративного характеру. Характерна риса В. — ірраціональні моменти сприйняття політичних відносин носіями буденної свідомості, поширення етнокультурних стереотипів — харизматизація та атрибуція вождя.
ВОЛОНТЕРСТВО - у міжнародному праві участь добровольців — іноземних громадян у воєнних діях на боці жертви агресії або народу, що веде збройну боротьбу за свою свободу і незалежність.
ВОЛЮНТАРИЗМ - позиція суб'єкта політики, згідно з якою головним чинником досягнення поставленої мети є воля, особисті устремління й політичні наміри.
ВОЛЮНТАРИЗМ ПОЛІТИЧНИЙ - позиція суб'єкта політики, згідно з якою основним фактором досягнення головної мети є воля, особисті прагнення та політичні наміри.
ВОЛЯ ПОЛІТИЧНА - прагнення і здатність політичних сил твердо домагатися реалізації поставленої мети.
ВОТУМ — рішення, прийняте голосуванням. У парламентській практиці часто виражає довіру чи недовіру урядові.
ВПЛИВ ПОЛІТИЧНИЙ - здатність того чи іншого суб'єкта політики впливати на інші суб'єкти чи суспільство в цілому.

Г

ГАЗАВАТ — у мусульманській релігії священна війна проти "невірних", тобто тих, хто не сповідує іслам.
ГЕГЕМОНІЗМ — політика, заснована на прагненні панувати над Іншими народами і країнами світу.
ГЕНЕЗИС — походження, виникнення; зародження і процес поступового розвитку.
ГЕНЕРАЦІЯ ПОЛІТИЧНА - політична спільність людей приблизно однієї вікової категорії, які мають спільний соціальний досвід, здобутий у період їх соціалізації.
ГЕНОЦИД — цілеспрямовані дії, що мають на меті знищити будь-яку етнічну, расову або релігійну групу населення. Г. є найтяжчим злочином перед людством.
ГЕОПОЛІТИКА - наука і політика у сфері вивчення та розв'язання державою територіальних проблем поширення її впливів в національному, регіональному та глобальному масштабах.
ГЕРОНТОКРАТІЯ - 1) рання (гадана) форма суспільного устрою, в якому влада належала старійшинам. 2) Навність у владних структурах великої кількості людей похилого віку та їхня участь в управлінні державою або правління політичних лідерів, які тривалий час перебувають при владі.
ГЛАСНІСТЬ — вироблене вітчизняною політичною думкою специфічне поняття, що виникло на основі досвіду "гласності судоведення" як демократичного принципу, що передбачав відкритість розгляду всіх справ у суді (за винятком випадків, визначених законом). Поняття Г. близьке до поняття "свобода слова", але не адекватне йому, хоча й використовується для його заміни.
ГОЛОСУВАННЯ - безпосередній акт волевиявлення громадян під час виборів. Процедура Г. складається з таких елементів: ідентифікація виборця, отримання бюлетеня і власне голосування.
ГОНКА ОЗБРОЄНЬ - прискорене нагромадження запасів зброї, військової техніки, якісне удосконалення їх на основі мілітаризації економіки.
ГОРДІСТЬ НАЦІОНАЛЬНА - соціально-психологічна категорія, яка виражає патріотичне почуття відданості, любові, і поваги до власної країни та народу на основі врахування їхнього реального внеску в світову культуру та цивілізацію. Це поняття не тотожне поняттю "патріотизм", а входить до нього як складова частина.
ГОСПОДАРСТВО ТОВАРНЕ - господарство, при якому продукти праці виробляються для продажу на ринку і обмінюються за допомогою грошей.
ГРАМОТА ВІРЧА — документ, який посвідчує призначення дипломатичного представника в певну державу.
ГРА ПОЛІТИЧНА - особливий вид політичної дії, головна мета якої — імітація діяльності.
ГРОМАДЯНИН — особа, яка має права й обов'язки, визначені конституцією і законами, і бере участь у формуванні органів політичної влади.
ГРОМАДЯНСТВО - правова належність особи до певної держави.
ГРУПА ТИСКУ - сукупність індивідів, які під виглядом загального інтересу висувають власні вимоги, висловлюють претензії, що стосуються різних сфер суспільного життя, вимагають від законодавчого органу або політичної партії їх здійснення, Г.Т. входить до складу кон'юнктурних, латентних політичних сил.

Д

ДЕКЛАРАЦІЯ — 1) заява одного чи декількох урядів, політичних партій, міжнародних або громадських організацій, що доводить до загального відома програмний акт, важливу міжнародну подію, закон тощо. 2) Урочисте проголошення загальнополітичних принципів. 3) Заява платника податку про характер і розмір доходів. 4) Документ, що додається до грошових і цінних паперів, які надсилаються поштою за межі країни. 5) Заява до МИТНИЦІ ВІД особи, яка проїздить через кордон, про наявність і кількість у неї речей, цінностей тощо.
ДЕКОЛОНІЗАЦІЯ - ліквідація колоніального панування метрополії, відновлення суверенності народів колоніальних та залежних країн як господарів власної долі та утвердження ролі цих країн як самостійних і повноправних суб'єктів міжнародного права та міжнародних відносин.
ДЕКРЕТ - 1) у Стародавньому Римі акт сенату, консула, імператора. 2) У деяких державах — урядовий акт, що часто замінює закон і має силу закону.
ДЕКРЕТУВАТИ — узаконити щось, оголосити або надати силу чомусь виданням декрету.
ДЕЛЕГАТ — обраний або призначений представник, уповноважений держави, організації, установи, колективу, що представляє їхні інтереси па з'їздах, нарадах, конгресах тощо.
ДЕЛІМІТАЦІЯ — детальне узгодження лінії державного кордону, що підписується сторонами цього процесу і затверджується парламентами.
ДЕМАГОГІЯ — обман народу брехливими обіцянками, гаслами, навмисним перекручуванням фактів задля досягнення політичної чи корисливої мети.
ДЕМАРКАЦІЯ КОРДОНІВ - у міжнародному праві визначення лінії державного кордону на місцевості шляхом встановлення прикордонних знаків (стовпів, пірамід тощо).
ДЕМАРШ — дипломатичний акт уряду, відомства закордонних справ або дипломатичного представника однієї держави перед урядом Іншої держави. Містить прохання, протест, вимогу, застереження чи погрозу.
ДЕМІЛІТАРИЗАЦІЯ - 1) роззброєння. 2) У міжнародному праві ліквідація, відповідно до міжнародних договорів, військових споруд та укріплень на певній території, а також заборона мати на ній військову промисловість, утримувати збройні сили, здійснювати військові маневри тощо.
ДЕМОБІЛІЗАЦІЯ - 1) переведення збройних сил та економіки країни з воєнного стану на мирний. 2) Скорочення після війни збройних сил до штатів мирного часу шляхом розформування особового складу військових частин, з'єднань та установ. 3) Звільнення із збройних сил військовослужбовців після закінчення строку військової служби.
ДЕМОГРАФІЯ — сукупність знань про відтворення народонаселення.
ДЕМОКРАТИЗАЦІЯ - утвердження принципів демократії, встановлення демократичного ладу, здійснення демократичних заходів.
ДЕМОКРАТІЯ - форма політичного режиму та суспільного ладу, які побудовані на визнанні народу джерелом влади і передбачають виборний принцип формування органів політичної влади. Д. буває: партисипаторною (передбачає участь народу у прийнятті політичних рішень), плебісцитарною (обрання народом політичних лідерів), ліберальною (створення умов розвитку вільного ринку та гарантій прав і свобод громадян), соціальною (забезпечення певних соціальних гарантій).
ДЕМОКРАТІЯ БЕЗПОСЕРЕДНЯ - форма прямого народовладдя, здійснення влади народом безпосередньо, без створення постійних органів або інших інститутів, у формах, передбачених конституцією і законами.
ДЕМОНСТРАЦІЯ — процесія, мітинг чи інша форма масового вираження суспільних настроїв.
ДЕНАЦИФІКАЦІЯ - система заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків панування нацизму в політичному, економічному й громадському житті німецького народу після розгрому гітлерівської Німеччині! з метою проведення демократичних змін у країні.
ДЕНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ - повернення державою націоналізованих підприємств і майна у приватну власність.
ДЕНОМІНАЦІЯ — зміна національної вартості грошових знаків для спрощення і полегшення платіжного обороту, обліку і розрахунків.
ДОГОВІР ПОЛІТИЧНИЙ - добровільна угода між двома або декількома суверенними державами або організаціями, а також народами, націями, соціальними або політичними угрупованнями щодо встановлення, зміни або припинення їхніх взаємних зобов'язань і прав у галузі політичного співробітництва.
ДОГОВІР У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ - угода двох або декількох сторін про встановлення, зміну або припинення цивільних правовідносин.
ДОКТРИНА — провідний теоретичний або політичний принцип.
ДОКТРИНА ВІЙСЬКОВА - головний документ певних суспільних сил та спеціально створених ними інститутів влади, в якому викладені основні принципи та зміст їхньої військової політики.
ДОКТРИНА ПОЛІТИЧНА - основоположний принцип діяльності суб'єктів політичного процесу, заснований на певній політичній ідеології.
ДОКТРИНЕРСТВО - 1) уперте, формальне додержання абстрактної теорії, навіть якщо вона суперечить практиці. 2) Намагання підкріпити відірвані від життя міркування науковими доказами.
ДОКУМЕНТ — історично достовірне письмове джерело.
ДОКУМЕНТАЦІЯ - сукупність документів, присвячених якомусь питанню, явищу, процесові, особі, установі.
ДОМІНІОН — самоврядна частіша колишньої Британської імперії.
ДОПОМОГА ГУМАНІТАРНА - сприяння у вигляді безвідплатної допомоги, що надається різними міжнародними, державними, громадськими та церковними організаціями й об'єднаннями, а також окремими особами й інституціями з метою дотримання прав та загальноприйнятих норм життя, здоров'я і гідності людини.
ДОСВІД ПОЛІТИЧНИЙ - 1) почуттєво-емпіричне пізнання політичного життя, що ґрунтується на історичній практиці. 2) Результат діяльності людей, їхніх соціальних спільностей, який включає сукупність знань і умінь, що історично склалися у сфері політичного життя.
ДУАЙЄН — особа, котра від імені дипломатичного корпусу в країні перебування розв'язує протокольні (процедурні) питання.
ДУМКА ГРОМАДСЬКА - 1) один із виявів масової суспільно-політичної свідомості, що віддзеркалює ставлення народу чи певної його частини до влади. 2) Сукупна надособистісна позиція, точка зору певної структурно означеної спільності людей на конкретні події, проблеми, рішення державних, політичних, суспільних інституцій.
ДУМКА ПОЛІТИЧНА - активна, цілеспрямована, узагальнююча ідеальна діяльність у формі різноманітних понять, категорій, теорій, доктрин з метою пізнання політичних зв'язків і відносин, форм і функцій власне політики та влади, політичних процесів та інститутів, політичної ідеології і культури, політичної стратегії і тактики, інших політичних явищ і цінностей, творення нових політичних ідей, прогнозування І моделювання політичного майбутнього.
ДУУМВІРАТ — своєрідна форма влади в Києві у XII ст.., за якою київський стіл ставав об'єктом співуправління представників двох наймогутніших князівських ліній для збереження політичної стабільності в державі.
ДУХОВЕНСТВО - служителі культу в різних релігіях (християнстві, буддизмі, ісламі, індуїзмі тощо).

Е

ЕВОЛЮЦІОНІЗМ - учення про розвиток як процес безперервних змін, що поступово без стрибків переять одна в одну.
ЕВОЛЮЦІЯ — поступовий розвиток явища, предмета при збереженні його сутнісної визначеності в процесі якісно-кількісних змін.
ЕГАЛІТАРИЗМ — основний принцип соціалістичних учень, які відстоюють рівність у розподілі соціальних благ.
ЕГОЇЗМ — морально-етичний принцип, який означає таку поведінку людини, коли вона віддає перевагу власним інтересам, нехтуючи інтересами суспільства й інших людей.
ЕЙФОРІЯ — підвищений настрій (відчуття радості, безтурботності), що не відповідає об'єктивним обставинам. спільно-економічних формацій.
ЕКОНОМІКА ТІНЬОВА - не фіксовані державою і неоподатковані виробництво, розподіл, обмін товарів і послуг.
ЕКСПАНСІЯ — одна із форм зовнішньої політики держави, спрямована на економічне і політичне поневолення інших країн.
ЕКСПЛУАТАЦІЯ - безоплатне привласнення результатів чужої праці.
ЕКСПЛУАТАЦІЯ ПОЛІТИЧНА - форма взаємодії, яка передбачає перерозподіл суспільних благ інститутами політичної влади на користь правлячої політичної еліти за рахунок інших соціальних груп суспільства.
ЕКСПОРТ — вивіз Із країни товарів, капіталу, цінних паперів, послуг тощо для реалізації їх на зовнішньому ринку.
ЕКСПРОПРІАЦІЯ - 1) у праві - примусове безоплатне або оплачуване відчуження майна органами державної влади, як правило, незалежно від згоди власника. 2) У соціально-економічному розумінні — позбавлення засобів виробництва одного суспільного класу (або верстви) іншим за допомогою прямого насильства або економічним шляхом.
ЕКСТРЕМІЗМ — схильність до крайніх поглядів і дій, переважно в Ідеології та політиці.
ЕЛЕКТОРАТ — сукупність громадян, яким надане право брати участь у виборах певного органу, політичної партії чи конкретної особи.
ЕЛІТА — провідна верства в суспільстві, яка здійснює керівництво, досягла значних успіхів у певних галузях суспільного життя і має інтелектуальну, вольову і моральну перевагу над іншими соціальними групами.
ЕЛІТА ПОЛІТИЧНА - еліта, яка здійснює політичне управління.
ЕМБАРГО — 1) заборона державною владою будь-якої країни ввозити або вивозити золото, іноземну валюту, певні товари та інші цінності. 2) Заборона заходити в порти й виходити з них іноземним суднам. 3) Затримання (арешт) у країні іноземної власності.
ЕМІГРАЦІЯ — переселення з батьківщини в іншу країну, а також тривале перебування громадян за межами батьківщини внаслідок такого переселення.
ЕМІСІЯ — випуск банківських білетів, паперових грошей і пінних паперів державними установами та акціонерними товариствами.
ЕПІГОН — особа, яка в нових умовах механічно відтворює застарілі ідеї та (в мистецтві) прийоми й художні засоби своїх попередників.
ЕРА — 1) період, докорінно відмінний від попереднього. 2) Початок літочислення, пов'язаний з якоюсь історичною або легендарною подією (напр. рік народження Ісуса Христа).
ЕСКАЛАЦІЯ — у воєнно-політичних доктринах деяких держав планомірне нарощування військової могутності держави, армії, збільшення збройних сил у певному районі, нарощування інтенсивності й розширення театру воєнних дій, перенесення воєнних операцій у нові райони.
ЕТАТИЗМ — сучасна соціологічна доктрина, яка обґрунтовує необхідність активного втручання держави в економічне і політичне життя суспільства.
ЕТИКЕТ ПОЛІТИЧНИЙ - норми поведінки, порядок дій і правил, взаємовідносин і принципів у політиці, котрі становлять сукупність найдоцільніших, глибоко усвідомлених і конкретизованих стосовно того чи іншого суспільства норм загальнолюдської моралі.
ЕТНОГЕНЕЗ — процес походження нової етнічної спільноти на базі різних етнічних компонентів, що існували раніше.
ЕТНОДЕРЖАВОЗНАВСТВО - нова наукова дисципліна і новий напрям дослідження, заснований на розумінні органічної взаємодії етнонаціонального та державницького.
ЕТНОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНА - одна із нових соціально-політичних наук, яка вивчає місце І роль у політичному житті народів як етноісторичних спільностей.
ЕТНОПОЛІТИКА - теорія і політика у сфері вивчення та розв'язання етнокультурних, етнополітичних, етноекономічних проблем, формування і консолідації нації.
ЕТНОС — стійка культурна спільнота, котра має спільну історичну територію або зберігає символічний зв'язок з нею, спільні культурні та психологічні риси, що сформувалися упродовж століть.
ЕТНОЦИД — різновид етноса тональної політики (політична поведінка), спрямованої на знищення конкретного народу (етносу). На відміну від геноциду, який прагне до тієї ж мети шляхом фізичного винищення етносу, Е. спрямований на ЇЇ досягнення за допомогою комплексу заходів по зруйнуванню системних зв'язків усередині народу.

Є

ЄВРАЗІЙСТВО — концепція, основною засадою якої є ідея синтезу західної і східної культур як моделі суспільного розвитку. Передумовою Є. був релігійний провіденціалізм російського мислителя першої половини XIX ст. П.Чаадаєва, котрий вважав, що Росія, перебуваючи між Заходом і Сходом, мала поєднати в собі "обидва великих начала духовної природи", але не зробила цього і залишилася поза часом і поза межами двох цивілізацій.

Ж

ЖИТТЯ ПОЛІТИЧНЕ - одна із основних сфер суспільного життя, пов'язана з діяльністю та відносинами індивідів і соціальних спільнот, створених ними політичних інститутів для виявлення інтересів соціальних суб'єктів, а також боротьба за їх реалізацію через посередництво політичної влади у процесі політичного розвитку.

З

ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ - охоплення роботою працездатного населення міста й села на підприємствах, в установах та ін.
ЗАКОН — акт найвищого органу державної влади, що має найвищу юридичну силу щодо активів інших державних органів та громадських організацій і регулює найважливіші суспільні відносини.
ЗАКОЛОТ — таємна змова вузького кола осіб з метою здійснити збройне повалення чинної влади або змусити її прийняти потрібне рішення.
ЗАКОННІСТЬ — правовий режим життя суспільства, при якому діяльність усіх державних органів, установ і організацій, усіх службових осіб і громадян здійснюється відповідно до вимог закону.
ЗАКОНОДАВСТВО - сукупність законів держави, що регулюють суспільні відносини загалом або їхні окремі галузі.
ЗАКОНОМІРНОСТІ ПОЛІТИЧНІ - необхідні й суттєві, стійкі й повторювані зв'язки у процесі політичних відносин і діяльності, функціонування і розвитку політичного життя, взаємодії політики з іншими сферами суспільного життя.
ЗАПИТ ДЕПУТАТСЬКИЙ - вимога депутата представницького органу до відповідних державних органів і службових осіб дати пояснення з питань їхньої діяльності.
ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ - періодичні друковані видання та інші форми поширення інформації, спрямовані на охоплення необмеженого кола осіб, соціальних груп, держав з метою оперативного інформування їх про події і явища у світі, конкретній країні, певному регіоні, зорієнтовані на виконання специфічних функцій (контролю, спостереження, соціалізації, розвитку культури населення та ін.)
ЗАХИСТ СОЦІАЛЬНИЙ - система заходів і відповідних інститутів, призначених для забезпечення нормального існування людини, підвищення рівня задоволення її соціальних потреб, якості життя.
ЗЛОЧИНЕЦЬ ВІЙСЬКОВИЙ - особа, яка вчинила найтяжчі злочини проти миру і людяності, порушила загальновизнані закони і звичаї війни.
ЗМОВА — таємна угода вузького кола осіб для досягнення якоїсь політичної мети.
ЗОНА БЕЗ'ЯДЕРНА - 1) зона, вільна від ядерної зброї. 2) Територія, на якій заборонені випробування, виробництво, розміщення, збереження, транзит та застосування ядерної зброї.
ЗРІЛІСТЬ ПОЛІТИЧНА - рівень розвитку особистості, що характеризує ступінь і повноту оволодіння нею досвідом політичних відносин. ЕПОХА — великий проміжок часу, ознаою якого є визначні події, явиша

І

ІДЕАЛ — і) сукупність уявлень того чи іншого народу про найдосконалішу модель свого національно-соціального устрою, яка найповніше відповідає його традиційним культурно-психологічним установкам і забезпечує подальший розвиток. 2) Кінцева мета національно-визвольного руху.
ІДЕАЛ НАЦІОНАЛЬНИЙ - створена в уяві картина національного життя у соціально облаштованому суспільстві, повній гармонії інтересів, що є простором для розвитку національної культури.
ІДЕАЛІЗАЦІЯ — 1) уявлення про когось чи про щось як про значно краще і досконаліше, ніж воно є насправді. 2) Наділення когось або чогось властивостями, що відповідають ідеалові.
ІДЕОЛОГІЯ — система політичних, економічних, правових, моральних, естетичних, філософських і релігійних поглядів, що виражають інтереси певних соціальних верств або груп.
ІДЕОЛОГІЯ НАЦІОНАЛЬНА - система ідей та поглядів, яка відображає Інтереси та шляхи політичного й етнокультурного розвитку нації.
ІДЕЯ НАЦІОНАЛЬНА - основна думка, в якій синтезовані політичні, економічні та етнокультурні аспекти формування та розвитку нації.
ІЗОЛЯЦІОНІЗМ - політична течій, спрямована проти здійснення державою, регіоном активної політики на міжнародній арені, поза власними межами.
ІЄРАРХІЯ — 1) поділ па вищі й нижчі посади, чини. 2) Суворий порядок підлеглості нижчих щодо посади або чину осіб вищим.
ІМІГРАЦІЯ — в'їзд до держави громадян інших держав з метою постійного або тимчасового проживання.
ШІДЖМЕЙКЕР - спеціаліст у галуні створення іміджу політичних діячів.
ІМІДЖ ПОЛІТИЧНИЙ - образ (найчастіше політика, політичного лідера), що цілеспрямовано формується й покликаний справити емоційно-психологічний вплив на певних осіб з метою популяризації, політичної реклами тощо.
ІМПЕРАТОР — титул глави держави в деяких монархічних країнах. Вищий ранг порівняно з королем, царем.
ІМПЕРІЯ — 1) монархічна держава, главою якої є імператор. 2) Велика колоніальна держава, яка загарбала обширні території у різних частинах земної кулі.
ІМПІЧМЕНТ — особливий порядок і встановлена законом процедура притягнення до відповідальності за грубі порушення закону високих посадових осіб до завершення терміну одержаних ними внаслідок виборів повноважень.
ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ - процес впровадження результатів всенародного референдуму у законодавчий акт.
ІМПОРТ — ввіз товарів у будь-яку країну з-за кордону для реалізації їх на внутрішньому ринку.
ІНАВГУРАЦІЯ, ІНАУГУРАЦІЯ - урочиста церемонія введення на посаду глави держави або посвячення в сан.
ІНВАЙРОМЕНТАЛІЗМ - соціологічна течія, спрямована на вивчення проблем поліпшення якості життя та довкілля.
ІНВЕСТИЦІЯ — довгострокове вкладення капіталу у різні галузі економіки в межах країни або за кордоном для одержання найвищого прибутку.
ІНДЕМНІТЕТ — певний захист депутата парламенту від юридичної відповідальності за його висловлювання.
ІННОВАЦІЇ ПОЛІТИЧНІ - створення нових підходів і технологій на основі переосмислення попереднього досвіду і запровадження новітніх досягнень та їх комплексне використання у сфері політики.
ІНСИНУАЦІЯ — брехливі, наклепницькі звинувачення з метою знеславити, принизити політичного лідера чи якесь політичне угруповання.
ІНСТИТУТИ ПОЛІТИЧНІ - сукупність політичних норм та організацій, які мають сталий довготривалий період існування і забезпечують функціонування окремих елементів політичної системи.
ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ - перетворення якогось політичного феномена чи руху в організовану установу, впорядкований процес з певною структурою відносин, ієрархію влади різних рівнів, дисципліною, нормами поведінки.
ІНТЕГРАЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКА - процес поступової уніфікації та зрощування національних економік європейських держав з метою подолання суперечностей між інтернаціоналізацією господарського життя та обмеженими можливостями внутрішніх ринків.
ІНТЕГРАЦІЯ ПОЛІТИЧНА - сукупність політичних процесів, спрямованих на консолідацію, злиття суспільних, ПОЛІТИЧНИХ, ВІЙСЬКОВИХ, економічних структур або етносів у рамках однієї держави з метою протидії деструктивним внутрішнім і зовнішнім чинникам.
ІНТЕЛІГЕНЦІЯ — особлива група людей, що займається розумовою працею.
ІНТЕРАКЦЮНІЗМ СИМВОЛІЧНИЙ - сучасний напрям у соціології і політології, який передбачає вивчення суспільної взаємодії (міжособистісної і міжгрупової) як основи формування і зміни суспільних інститутів. Успішна взаємодія її суб'єктів, на думку теоретиків цього напряму, залежить від розуміння ними символічних знаків: термінів, логічних конструкції!, предметів адекватного або неадекватного ситуації вибору певних ціннісних орієнтирів та використання оптимальних технологій для досягнення спільної мети.
ІНТЕРВЕНЦІЯ — у міжнародному праві одна із найбрутальніших форм втручання однієї або кількох держав у внутрішні справи іншої держави або у взаємовідносини з третіми державами.
ІНТЕРЕС ДЕРЖАВНИЙ - усвідомлена та виражена в правових нормах об'єктивна потреба державних органів та посадових осіб у забезпеченні політичної стабільності та належного виконання державою своїх функцій. Часто І.Д. виражаються через інтереси державної бюрократії та фінансово-промислових олігархій.
ІНТЕРЕС ПОЛІТИЧНИЙ - усвідомлена потреба суб'єктів політики в процесі формування та розподілу політичної влади.
ІНТЕРЕС ПОЛІТИЧНИЙ СВІТОВИЙ — сукупна діяльність народів, держав та їхніх інститутів, соціальних спільнот, їхніх організацій та рухів, які мають певну політичну мету в царині міжнародного життя.
ІНТЕРЕС СОЦІАЛЬНИЙ - об'єктивно зумовлений мотив діяльності соціальних суб'єктів (окремих людей, соціальних спільнот), який полягає в усвідомленні ними власних потреб та з'ясуванні умов і засобів їхнього задоволення.
ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗМ - система поглядів і відповідна політика, що виражає збіг корінних інтересів або прагнення до поєднання зусиль різних держав, націй чи соціальних груп і верств. Об'єктивна основа І. — процес інтеграції у галузі виробництва, інформаційного обміну, науково-технічного, культурного розвитку. І. зумовлює поступовий глобальний поворот від національного розбрату до міжнаціональної співпраці.

К

КОЛОНІЯ — країна або територія, що перебуває під владою метрополії, позбавлена політичної й економічної самостійності; управляється на основі спеціального режиму.
КОМІСІЯ МАНДАТНА - виборний орган, що перевіряє повноваження учасників зборів, делегатів конференцій і з'їздів, депутатів представницьких установ тощо.
КОМПЕТЕНЦІЯ - сукупність повноважень (прав і обов'язків) державного або громадського органу, службової особи, що встановлюється законом, статутом або іншими нормативними актами.
КОМПРОМІС — згода на основі взаємних поступок між представниками різних, протилежних інтересів, думок, поглядів.
КОМУНІКАЦІЯ ПОЛІТИЧНА - процес передачі, обміну політичною Інформацією, який структурує політичну діяльність і надає їй нового значення, формує громадську думку і політичну соціалізацію громадян з урахуванням їхніх потреб та інтересів.
КОМЮНІКЕ — офіційне повідомлення про хід і наслідки переговорів між державними і громадськими діячами, делегаціями у міжнародних відносинах.
КОНВЕНЦІЯ — різновид міжнародного договору, простого за формою і одно-предметного за змістом. К. встановлює взаємні права та обов'язки держав, як правило, у певній галузі.
КОНКУРЕНЦІЯ - 1) боротьба між приватними товаровиробниками за вигідні умови виробництва й збуту товарів. 2) Суперництво між окремими особами, зацікавленими в досягненні найвищих результатів.
КОНСЕНСУС - 1) наявність єдності у поглядах двох чи більше суб'єктів щодо ключових аспектів соціального порядку, що виявляється в єдності дій. 2) Метод, форма прийняття колегіальних рішень, що передбачає досягнення згоди.
КОНСЕРВАТИЗМ - політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, що орієнтуються на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад.
КОНСОЛІДАЦІЯ - форма політичної взаємодії, яка передбачає згуртування суспільства навколо певних цінностей і реалізації суспільних цілей.
КОНСТИТУЦІАЛІЗМ - теорія і практика обмеження всевладдя держави з допомогою права, основні норми якого відображені в конституції.
КОНСТИТУЦІЯ - основний закон держаки, який визначає основи політичної, економічної і правової системи країни. К. закріплює форму правління й державного ладу, порядок утворення, принцип діяльності і компетенції центральних і місцевих державних органів, виборчу систему, права і обов'язки -громадян, організацію та принципи правосуддя тощо. К. приймається парламентом, конституційними зборами — конституантою, загальнонародним референдумом, актом монарха (даровані конституцією).
КОНТРАБАНДА — незаконне умисне переміщення товарів або інших цінностей через державний кордон.
КОНТРРЕВОЛЮЦІЯ - активна боотьба реакційних (повалених) класів і соціальних груп, які сходять з історичної арени, проти революційних змін, їхня реакція на революційний процес.
КОНФЕДЕРАЦІЯ - 1) союз суверенних держав, об'єднаних для досягнення певної спільної мети, переважно ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОЇ або військової. 2) Назва тимчасових військово-політичних союзів шляхти, створюваних у феодальній Польщі у ХУІ-ХУШ ст.
КОНФЕРЕНЦІЯ - збори, нарада представників держав або членів чи представників партійних, громадських, наукових та інших організацій для обговорення певних проблем та питань.
КОНФЕСІЯ — спільність послідовників тієї чи іншої релігії на основі віросповідального підходу.
КОНФЕСІЯ РЕЛІГІЙНА - окремий напрямок конкретної релігійної течії.
КОНФЕСІОНАЛІЗМ - в окремих державах система виборів до найвищих органів влади, що полягає у представництві за релігійним принципом.
КОНФЛІКТОЛОГІЯ - сучасний напрям В СОЦІОЛОГІЇ І ПОЛІТОЛОГІЇ, ЯКИЙ передбачає вивчення суспільного процесу під кутом зору зіткнення соціальних інтересів, у конфліктних ситуаціях, механізмів попередження і розв'язання конфліктів. Конфлікти, які можна розв'язати у рамках цивілізованих механізмів, на думку конфліктологів, забезпечують прогресивний розвиток.
КОНФЛІКТ ПОЛІТИЧНИЙ - зіткнення, протиборство різних соціально-політичних сил, суб'єктів політики в їхньому прагненні реалізувати свої інтереси і мету, пов'язані насамперед з боротьбою за здобуття влади, її перерозподіл, зміну свого політичного статусу, а також з політичними перспективами розвитку суспільства.
КОНФОРМІЗМ - пристосуванство, пасивне беззаперечне прийняття існуючих порядків, панівних ідей і цінностей, стандартів поведінки, норм і правил, безумовне схиляння перед авторитетами.
КОНЦЕПЦІЯ — система ідей, підходів, поглядів на певні явища, викладена у теоретичних положеннях.
КОНЦЕСІЯ — договір передачі в експлуатацію на певних умовах природних багатств, підприємств та інших громадських об'єктів, що належать державі або муніципалітетам.
КОН'ЮНКТУРА ПОЛІТИЧНА - момент співіснування різнорідних політичних та соціальних сил та тенденцій його зміни. Орієнтація на використання сприятливих політичних обставин, на новизну. Врахування К.П. — обов'язковий елемент вироблення політичної стратегії і тактики.
КООПЕРАТИВ - добровільне об'єднання людей, які па пайових засадах спільно займаються певним видом господарської діяльності.
КООПЕРАЦІЯ - форма об'єднання людей для спільної праці чи господарсько-споживчої діяльності.
КООПЕРАЦІЯ СПОЖИВЧА - вид кооперації, яка об'єднує масових споживачів для сумісних закупівель і частково для виробництва споживчих товарів з подальшим продажем їх своїм членам та населенню.
КООПТАЦІЯ — введення до складу виборного органу нових членів за його власним рішенням, без додаткових виборів.
КОРДОН ДЕРЖАВНИЙ - лінія, що встановлює межі сухопутної, водної території та повітряного простору держави.
КОРУПЦІЯ — підкупність, продажність державних, політичних, громадських діячів, урядовців і службовців, використання ними свого становища з корисливою метою.
КОСМОПОЛІТ — людина, позбавлена патріотизму, відірвана від інтересів своєї батьківщини, чужа своєму народові.
КОСМОПОЛІТИЗМ - ідеологія, що сповідує зречення від національних традицій і культури, заперечує державний і національний суверенітет.
КРАША — історико-географічна територія, яка характеризується певним географічним положенням і природними умовами, користується державним суверенітетом, має чітко визначені кордони і специфічний склад народонаселення.
КРИЗА ЕКОНОМІЧНА - значне порушення процесу відтворення, що виявляється в надвиробництві товарів, скороченні виробництва, руйнуванні грошових і кредитних відносин, банкрутстві промислових, торговельних і банківських фірм, зростанні масового безробіття, різкому зниженні життєвого рівня народу.
КРИЗА ПОЛІТИЧНА - 1) тимчасове припинення функціонування окремих елементів або інститутів політичної системи. 2) Значне поглиблення й загострення наявних політичних конфліктів, політичної напруженості.
КСЕНОФОБІЯ - 1) невизначений страх перед незнайомими людьми, народами. 2) Негативне ставлення до інформації, що надходить з інших країн. 3) Ненависть до інших етносів, людей іншої національності.
КУЛЬТ ОСОБИ — єдиновладдя тоталітарного типу, часто релігійного характеру, що означає поглиблення й загострення наявних політичних конфліктів, політичної напруженості.
КУЛЬТУРА — сукупність цінностей, норм і способів поведінки, якісний стан функціонування суспільства та його складових.
КУЛЬТУРА ПОЛІТИЧНА - сукупність політичних цінностей і норм та способів поведінки суб'єктів політики, якісний, стан функціонування інститутів політичної системи.
КУРС ВАЛЮТНИЙ - ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.

Л

ЛАД ДЕРЖАВНИЙ - система державних органів, організацій та установ і їх взаємозв'язок з іншими інститутами політичної системи та суспільством.
ЛАТЕНТНИЙ — прихований; той, що не виявляє себе видимими ознаками.
ЛЕГІСЛАТУРА — термін повноважень політичних органів влади або назва законодавчих зборів штату у США.
ЛЕПТИМНІСТЬ - 1) здатність політичного режиму досягти суспільного визнання й виправдання обраного політичного курсу, винесених ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у структурах влади. 2) Визнання масовою свідомістю законності влади.
ЛІБЕРАЛ — 1) у первісному значенні — вільнодумець. 2) Прихильник лібералізму. 3) Член ліберальної партії. 4) Людина, схильна до надмірної поблажливості.
ЛІБЕРАЛІЗМ — політична та ідеологічна течія, історичною ознакою якої є обстоювання мирного реформістського шляху здійснення соціально-економічних і політичних перетворень.
ЛІДЕР — 1) голова, керівник політичної партії, громадської організації тощо. 2) У широкому розумінні — той, що йде попереду.
ЛІДЕР ПОЛІТИЧНИЙ - 1) глава, керівник держави, партії, громадсько-політичної організації, руху, якоїсь громади тощо. 2) Популярний і впливовий учасник суспільного життя, який визначально впливає на нього, консолідує зусилля людей для досягнення якоїсь спільної мети.
ЛІНІЯ ДЕМАРКАЦІЙНА - 1) умовна лінія (смуга) на місцевості, водному і повітряному просторах, яка розмежовує збройні сили воюючих сторін на час перемир'я або перед підписанням угоди про мир. 2) Лінія, що поділяє на зони окупації териорію переможеної країни.
ЛОБІ — агенти громадських організації! (юристи або юридичні контори), які, відстоюючи їхні інтереси, здійснюють різні форми тиску на інститути політичної влади з метою прийняття вигідних для них політичних і правових рішень.
ЛОЗУНГ — 1) заклик, у якому чітко, стисло виражена провідна ідея, завдання або вимога політичної, громадської організації. 2) В давнину — умовне секретне слово, що вживалося при сторожовій охороні військ, пароль.
ЛОЯЛЬНІСТЬ — вірність обов'язкові і зобов'язанням, повага до існуючого державного ладу, влади, вірність чинним законам.
ЛЮМПЕНИ — декласовані п деморалізовані верстви населення, які опинилися на "дні" суспільства і нездатні до самостійного організованого руху, хоча висувають завищені соціальні вимоги й претензії.
ЛЮМПЕНІЗАЦІЯ - процес втрати якимсь класом, соціальним прошарком характерних рис, перехід в інший соціальний статус. Л. здебільшого супроводжується втратою професіоналізму та соціальної ініціативи, безробіттям, правовим нігілізмом, зниженням рівня культури.

М

МАКІАВЕЛЛІЗМ - політика, яка здійснюється підступними методами, не гребує нічим задля досягнення мети. Від імені політичного діяча Флорентійської республіки Ніколо Макіавеллі (1469-1527).
МАНДАТ — 1) повноваження, доручення. 2) У виборчому праві — документ, що стверджує повноваження депутата. 3) У міжнародному праві — документ, що засвідчував особливий вид колоніальної залежності.
МАНІПУЛЮВАННЯ ПОЛІТИЧНЕ -1) система засобів ідеологічного і духовно-психологічного виливу на масову свідомість з метою нав'язування певних ідей, цінностей. 2) Цілеспрямований вплив на громадську думку і політичну поведінку задля спрямування їх у заданому напрямі.
МАНІФЕСТ — 1) урочистий акт, звернення верховної державної влади до населення. Іноді містить законодавчі норми або сповіщає про схвалення важливих законів. 2) Письмове звернення, декларація політичної партії, громадської організації з викладом програмних поглядів, постанов тощо.
МАНІФЕСТАЦІЯ — публічний масовий виступ для вираження солідарності, підтримки або протесту.
МАРПНАЛІЗАЦІЯ - неповний, незавершений перехід людини в нове соціальне середовище, в якому вона втрачає попередні соціальні зв'язки й не може повною мірою пристосуватися до нових умов життя.
МАРІОНЕТКА — людина, держава, уряд, які є слухняним знаряддям у чужих руках.
МАРКЕТИНГ ПОЛІТИЧНИЙ - вид некомерційного маркетингу, який вивчає і впливає на кон'юнктуру політичного ринку. Вдале застосування прийомів маркетингу в політиці дозволяє досягнути популярності, перемогти на виборах і триматися на вершині політичного олімпу.
МАСОНСТВО — альтернативний до державних структур і державної ідеології громадській рух. Назву, організаційну форму (так звані ложі), традиції М. запозичило у середньовічних цехів (братств) каменярів, почасти — у лицарських і містичних (чогось) у будь-якій сфері діяльності.
МОНОПОЛІЯ ВАЛЮТНА - виключне право держави проводити всі операції з іноземною валютою, дорогоцінними металами та іншими валютними цінностями.
МОНОЦЕНТРИЗМ - учення про походження людини сучасного типу і людських рас з однієї області земної кулі, від однієї форми стародавньої людини.
МОРАЛЬ — 1) одна із форм суспільної свідомості. 2) Система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей.
МОРАТОРІЙ — відтермінування виконання забов'язань, встановлене державними органами на певний час, у зв'язку з настанням надзвичайних подій чи обставин — війни, стихійного лиха тощо.
МУНІЦИПАЛІЗАЦІЯ - примусове безоплатне вилучення у приватних осіб нерухомого майна і передача його у відання органів місцевого самоврядування.
МУНІЦИПАЛІТЕТ - в окремих державах виборні органи місцевого самоврядування і місцевого управління.

Н

НАРОД — 1) у звичайному розумінні — населення держави, країни. 2) Спільність людей, яка змінюється на різних етапах історичного розвитку і включає соціальні верстви і групи.
НАСЕЛЕННЯ — сукупність людей, що живуть у межах тієї чи іншої держави і підлягають її юрисдикції.
НАТУРАЛІЗАЦІЯ — надання державою свого громадянства особам, що мають громадянство іншої країни або зовсім його не мають,
НАЦИЗМ — назва німецького фашизму, що походить від назви Націонал-соціалістичної робітничої партії в Німеччині.
НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ - перехід із приватної у державну власність основних засобів виробництва, центральна ланка комуністичної системи організації виробництва та розподілу продукції.
НАЦІОНАЛІЗМ — ідеологія або націоальний рух. спрямовані на здобуття національної держави (або в окремих випадках національної автономії), забезпечення політичного та етнокультурного розвитку народу.
НАЦІОНАЛЬНІСТЬ - 1) належність до певної нації, народності чи певної національної групи. 2) Термін для спільного визначення нації і народності.
НАЦІЯ — етнополітична спільнота, яка має спільні територію, політичні і правові інститути, етнокультурні та психологічні риси та громадянську культуру.
НЕЙТРАЛІТЕТ — у міжнародному праві становище держави, що не бере участі у війні, зберігає мирні відносини з воюючими сторонами і не подає жодній З НИХ ВІЙСЬКОВОЇ ДОПОМОГИ.
НЕПРИЄДНАННЯ РУХ - міжнародне політичне об'єднання країн з різним політичним ладом, які прагнуть спільними зусиллями гарантувати національну, регіональну і глобальну безпеку. Нині до Н.Р. як повноправні члени входять 102 країни Азії, Африки, Латинської Америки, Європи та Океанії.
НЕОКОНСЕРВАТИЗМ - сучасна політична течія, що пристосовує традиційні цінності консерватизму до реалій постіндустріального суспільства й визначає урядову політику та політичний курс провідних країн Заходу останніх десятиліть (напр., "рейганоміка", "тетчерпзм").
НЕОЛІБЕРАЛІЗМ - сучасна політична течія, різновид традиційного лібералізму, який відстоює принципи обмеженого втручання держави в економічну та соціальну сфери, пріоритету прав та свобод громадян над державними інтересами, інтеграції націй у глобальні процеси розвитку.
НЕОФАШИЗМ — ідеологія і політика крайніх правих реакційних течій, угруповань і партій, ідейною основою яких є значною мірою трансформовані і пристосовані до сучасної соціальної структури концепції фашизму.
НЕПРИЄДНАННЯ ПРИНЦИП - зовішньополітичний принцип держави в мирний час, який передбачає відмову від участі в мілітаристських блоках і оборонних союзах, а також неприпустимість надання своєї теиторії під військові бази іноземних держав.
НІГІЛІЗМ — заперечення загальноприйнятих вартостей, ідеалів, законодавчих норм, культури, форм суспільно-політичного життя та ін.
НОМЕНКЛАТУРА - коло посадових осіб, призначення та затвердження яких належить до компетенції вишестоячих органів.
НОРМИ ПОЛІТИЧНІ - загальноприйняті, а також встановлені державою обов'язкові правила й порядок загального характеру, покликані сприяти врегулюванню політичних відносин, забезпеченню їх зміни та розвитку.
НОРМИ СОЦІАЛЬНІ - зразки, стандарти діяльності, що склалися історично або встановилися як певні правила поведінки, виконання яких окремою людиною чи групою людей є необхідною умовою підпорядкування особистої діяльності суспільним інтересам.
НОСТАЛЬГІЯ — комплекс негативних психічних явищ, спричинений відривом людини від свого етноландшафтного середовища.
НОУ-ХАУ — у міжнародному приватному праві зобов'язання, що полягає в передачі однією країною іншій технічних досягнень і знань, викладених у формі документа, а також виробничого досвіду і навичок, необхідних для виготовлення тих чи інших виробів або організації виробничого процесу тощо.
НУВОРИШ — людина, яка розбагатіла на спекуляції і махінаціях, пробилася завдяки цьому до високих верств суспільства.

О

ОБРАЗ ІМАПНАТИВНИЙ - уявний образ лідера в електоральній свідомості.
ОБСКУРАНТИЗМ - украй вороже ставлення до науки, освіти, захист реакційних Ідей, відсталості, мракобісся.
ОБСТРУКЦІЯ — демонстративна дія, до якої вдаються, щоб зірвати певні заходи, пропозиції тощо.
ОЛІГАРХІЯ — політичне й економічне панування, влада, правління невеликої групи людей, а також сама правляча група. Термін було запроваджено Платоном і Арістотелем у V—IV ст. до н.е. для позначення однієї з найгірших, на їхню думку, форм правління, коли "владарюють багаті, а бідні не беруть участі у правлінні". Розрізняють О. аристократичну і фінансову. В сучасному розумінні О. — це політико-бізнесові та мас-медіа структури, які мають великий вплив на формування та розподіл політичної влади.
ОМБУДСМЕН — уповноважений парламенту для здійснення парламентського контролю за дотриманням прав людини і громадянина.
ОПЕРАЦІЯ ВАЛЮТНА – здійснення різноманітних угод щодо валютних цінностей у межах держави чи при міжнародних розрахунках.
ОПОЗИЦІЯ — 1) протидія, опір, протиставлення власних поглядів, власної політики іншим поглядам й іншій політиці. 2) Партія або група партій, які опонують правлячій проурядовій більшості.
ОПОРТУНІЗМ — політичний рух, який характеризується пристосовництвом, безпринципністю, угодовством, зрадою інтересів певної політичної сили чи Ідеології.
ОРГАН ПРЕДСТАВНИЦЬКИЙ - орган, зокрема виборний, oо представляє чиїсь інтереси.
ОРГАНІЗАЦІЇ ТА РУХИ ГРОМАДСЬКІ — добровільні масові об'єднання громадян, що виникають внаслідок їхнього вільного волевиявлення на основі спільних інтересів та завдань.
ОРГАНІЗАЦІЯ МІЖНАРОДНА - об'єднання держав, національних громадських організацій та індивідуальних членів з метою розв'язання питань регіонального або глобального характеру, відвернення та врегулювання військових конфліктів.
ОРУЕЛЛІЗМ — пропагандистське маніпулювання фактами, словами, поняттями та цілеспрямоване спотворення правди, історичного минулого, істини з боку владних структур, які чинять ідеологічний вплив на суспільну мораль через засоби масової інформації та прагнуть досягти цілковитого контролю над суспільством.
ОСВІТА — процес і наслідки засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок, необхідних для практичної ДІЯЛЬНОСТІ.
ОФІЦІОЗ — газета, журнал, бюлетень або інше друковане видання, що офіційно не є. органом уряду або правлячої партії, але виражає їхні погляди з питань внутрішнього й міжнародного життя.
ОХЛОКРАТІЯ - 1) домінування в політичному житті суспільства впливу натовпу, юрби. 2) Один із способів здійснення політичної влади, що суттєво доповнює кризові політичні режими.

П

ПАБЛІК РІЛЕЙШНЗ - спеціалізована діяльність державних і громадських організацій, яка забезпечує взаєморозуміння і доброзичливість у контактах з публікою, соціальними групами. Реалізується шляхом поширення інформації, що розкриває механізм здійснення влади, контактів, які імітують довіру у взаємовідносинах влади і широких верств, П.Р. — важлива складова управлінської діяльності, покликана забезпечити взаєморозуміння, довіру між сферою управління і широкими суспільними верствами, соціальним середовищем.
ПАНІСЛАМІЗМ — релігійно-політична доктрина, яка проголошує своєю метою політичне об'єднання народів, що сповідують іслам. Виник у другій половині XIX ст.
ПАНУВАННЯ - форма політичної взаємодії, яка передбачає поневолення, підпорядкування, експлуатацію одних соціальних груп іншими. До форм П. відносять: рабство, кріпацтво, владу імперії над колоніями.
ПАРАДИГМА — вихідна концептуальна схема, модель постановки суспільно-політичних проблем та їх розв'язання.
ПАРАДИГМА ОБМІНУ - вивчення суспільного процесу як сукупності еквівалентних обмінних ситуацій, де кожний індивід, група, намагаючись отримати максимальну вигоду при мінімальних затратах, досягають певної рівноваги у своїх інтересах.
ПАРИТЕТ — рівність, однакове становище, рівноправні стосунки і позиції на переговорах; взаємоприйнятні умови для укладення угод, договорів між суб'єктами політики, міжнародних відносин.
ПАРЛАМЕНТ — найвищий представницький та законодавчий орган будь-якої держави.
ПАРЛАМЕНТАРІЙ - 1) член парламенту. 2) Прихильник парламентської системи.
ПАРЛАМЕНТАРИЗМ - сукупність форм взаємодії парламенту з іншими органами політичної влади.
ПАРТИКУЛЯРИЗМ - принцип соціальної та політичної активності, зорієнтований на захист приватних чи вузькогрупових інтересів. Це прагнення до самостійності окремих частин держави чи різних сфер соціального життя, тенденція до автономізації особистості, що дає змогу останній уникнути політичної доктринізації. П. може спричиняти децентралізацію управління, руйнування внутрішньогосподарських і соціальних зв'язків, політичну роздробленість і врешті-решт сепараизм. Водночас П. передбачає забезпечення прав особи, її етнічної автономії, а тому є важливою ознакою демократизму держави.
ПАРТІЯ ПОЛІТИЧНА - організація, яка об'єднує людей на основі спільної ідеології, бере участь у формуванні та розподілі влади, представляє інтереси різних соціальних груп (або якоїсь домінуючої в суспільстві групи).
ПАРТОКРАТІЯ - панування у політичній системі суспільства однієї чи групи споріднених партій, що зосереджують у своїх руках управління всіма сферами суспільного життя.
ПАТЕРНАЛІЗМ — політична доктрина й практика, які виходять із припущення про те, що народ безпосередньо потребує батьківської уваги, піклування з боку влади, що громадяни, мов неповнолітні діти, без підтримки й сприяння влади не здатні зрозуміти, що є вигідним для них, не в змозі самотужки досягти мети, задовольнити власні потреби.
ПАТРІОТ — людина, яка любить свою батьківщину, йде на подвиг задля неї, віддана своєму народові.
ПАТРІОТИЗМ — любов до батьківщини, до свого народу, відповідальність за долю вітчизни, готовність служити її інтересам.
ПАЦИФІЗМ — 1) світова громадська ліберально-демократична течія, яка сповідує пасивні методи збереження миру, вважає головним засобом запобігання війнам, осуд їхнього амольного, антигуманного характеру. 2) Один із напрямів антивоєнного руху, представники якого виступають проти будь-яких воєн, незалежно від того, який вони мають характер і мету.
ПЕНІТЕНЦІАРНА СИСТЕМА - супність закладів, де відбувають покарання ув'язнені за скоєння злочинів.
ПЕРЕВОРОТ ВІЙСЬКОВИЙ - різновид політичного перевороту, що являє собою озброєний виступ певних груп військовослужбовців проти політичної влади, уряду.
ПЕРЕВОРОТ ДЕРЖАВНИЙ - різновид політичного перевороту, що є однією з форм насильницької зміни політичного режиму, захоплення влади однією з політичних сил у процесі політичної боротьби.
ПЕРЕБУДОВА ЕКОНОМІКИ СТРУКТУРНА — зміна співвідношення основних елементів суспільного утворення, населення якого ще у XIII ст. домоглося певних привілеїв і автономії в управлінні міськими спраами.
ПРАВО МІЖНАРОДНЕ - сукупність юридичних норм, що регулюють відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного спілкування.
ПРАГМАТИЗМ ПОЛІТИЧНИЙ - властивість політичної діяльності, за якої головним критерієм і чинником стає досягнення поставленої мети (часто-густо за будь-яку піну).
ПРЕАМБУЛА — вступна частина законодавчого акта, міжнародного договору, декларації тощо, в якій викладені обставини, що є підставою для його видання або укладання.
ПРЕЗЕНТАЦІЯ — офіційна церемонія представлення громадськості нової книги, журналу, фільму, відкриття виставки, нового закладу, організації тощо.
ПРЕЗИДЕНТ - 1) у деяких країнах з республіканською формою правління — глава держави. 2) Виборний голова, керівник товариства, організації, установи тощо.
ПРЕЗУМПЦІЯ НЕВИННОСТІ - основний правовий принцип, згідно з яким ніхто не може бути визнаний винним не інакше як за рішенням або вироком суду.
ПРЕЛІМІНАРП — попередня угода, яка згодом може бути замінена іншою; тимчасове рішення.
ПРЕРОГАТИВА — виключне право якого-небудь державного, громадського органу (організації) або службової особи в певній галузі чи з певних питань.
ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ - 1) збори представників органів масової інформації, які проводять офіційні особи з метою інформування з найактуальніших суспільно-політичних питань. 2) Зустрічі з журналістами державних, громадських діячів, учених з метою висвітлення питань, які цікавлять широку громадськість.
ПРЕС-РЕЛІЗ — документ, розповсюджений для відома (напр., в ООН).
ПРЕСТИЖ — громадська оцінка суспільної вагомості індивіда, соціальної груші, професії, організації тощо.
ПРЕТЕНДЕНТ — той, хто має право на щось, домагається чогось.
ПРЕФЕРЕНЦІЯ - пільга чи перевага, яка надається юридичній особі, організації чи державі в економічній діяльності.
ПРЕЦЕДЕНТ — випадок, що стався в минулому і є взірцем або виправданням для наступних подібних випадків.
ПРИВАТИЗАЦІЯ - передача державної або муніципальної власності за плату або безкоштовно у приватну власність.
ПРИВІЛЕЇ — особливі переваги, пільги, надані законом окремим особам, групам людей або певному станові, клану чи класу.
ПРИМИРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНЕ -1) комплекс різнобічних, насамперед соціально-політичних, заходів щодо припинення внутрішньо-національного конфлікту, досягнення згоди між конфліктуючими сторонами. 2) Припинення бойових дій І збройних акцій, встановлення національного миру її злагоди.
ПРІОРИТЕТ — переважне право, найперше значення чогось.
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ ГЛОБАЛЬНІ — комплекс проблем, які зачіпають життєві Інтереси всіх народів світу і вимагають для свого розв'язання колективних зусиль усієї світової громадськості (захист наволишнього середовища, ліквідація ядерної та хімічної зброї, захист людства від найпоширеніших смертельних хвороб і тероризму).
ПРОГНОЗУВАННЯ – цілеспрямований процес наукового дослідження конкретних перспектив політичного розвитку.
ПРОГРАМА ПОЛІТИЧНА - форма викладу або конкретизації політичної доктрини, а також сам документ, де вона фіксується.
ПРОЛОНГУВАННЯ - продовження терміну дії певного політичного документа, акта.
ПРОМУЛЬГАЦІЯ - підписання й офіційне проголошення чинності закону главою держави.
ПРОПАГАНДА — друковане й усне поширення та роз'яснення ідей, учень, поглядів, політичних, наукових та інших знань.
ПРОТЕГУВАННЯ - покровительство, сприяння.
ПРОТЕКЦІОНІЗМ - економічна поліика держави, спрямована на захист національної економіки під іноземної конкуренції й розширення зовнішніх ринків.
ПРОТЕСТ ПОЛІТИЧНИЙ - рішучий вияв незгоди з політичними програмами, курсами, указами, рішеннями органів державної влади, з діяльністю політичних і державних організацій та їхніх окремих представників.
ПРОЦЕС ПОЛІТИЧНИЙ - 1) процес розвитку політичних явиш. 2) Сукупність дій різноманітних політичних сил, течій, котрі прагнуть виконати певну політичну мету, програму.
ПСИХОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНА - наукова дисципліна, предметом якої є психологічні компоненти політичної поведінки, різних соціальних суб'єктів. Вивчення останніх дає змогу застосовувати знання психології до пояснення політичних явищ.
ПУТЧ — одна з форм державного перевороту як раптова, неконституційна нелегітимна зміна правлячої політичної сили за допомогою військових чи контрольно-репресивних органів. Ці структури є або безпосередніми інструментами захоплення влади, або засобом психологічного тиску невеликої групи змовників на суспільство, правлячу еліту, інститути влади.

Р

РАДИКАЛЬНИЙ - 1) докорінний, основний, рішучий. 2) Який дотримується крайніх поглядів.
РАСИЗМ — антинаукова соціальна доктрина й людиноненависницька практика окремих груп, спрямована на поневолення народів нібито "расово неповноцінних".
РАТИФІКАЦІЯ — затвердження веровними органами державної влади міжнародного договору або угоди, укладених уповноваженими держав, що домовляються.
РЕАБІЛІТАЦІЯ - 1) Відновлення репутації особи, несправедливо заплямованої або безпідставно звинуваченої в чомусь. 2) Визнання особи, необгрунтовано притягненої до кримінальної відповідальності, невинною.
РЕАКЦІЯ ПОЛІТИЧНА - політичний режим, встановлений для збереження і зміцнення старих, віджилих суспільних порядків, придушення прогресивних сил.
РЕАЛІЗМ СОЦІАЛІСТИЧНИЙ - художній метод в літературі і мистецтві, який вимагає зображення дійсності в дусі вірності ідеям комунізму.
РЕВАЛЬВАЦІЯ -~ офіційне підвищення золотого вмісту грошової одиниці країни або фактичне підвищення її валютного курсу.
РОЯЛІЗМ — політична течія у західній Європі, заснована на прихильності до монархії.
РУСИФІКАЦІЯ - сукупність умов та заходів у національних республіках або окремих регіонах Російської федерації з метою звузити вживання рідної мови, користування здобутками національної культури, вивчення своєї історії тощо великими й малими компактно розселеними етносами та висунення на передній план знання російської мови, культури, історії.
РУХ — масове, ідеологічно неоднорідне, організаційно-аморфне громадсько-політичне об'єднання, яке ставить за мету розв'язати якісь окремі нагальні суспільні проблеми або радикально змінити політичний та суспільний лад.
РУХ ЕКУМЕНІЧНИЙ - рух за об'єднання християнських Церков, досягнення віросповідної єдності і створення екуменічної (всесвітньої) Церкви.

С

САМІТ — ділова зустріч, спрямована на досягнення конкретних результатів з участю кількох зацікавлених сторін.
САМОВИЗНАЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНЕ — 1) право нації па утворення власної держави. 2) Універсальний принцип розв'язання національного питання. Має декілька рівнів: право особи на особисту національну само ідентифікацію; вільний вибір державно-національних утворень, національно-територіальної автономії відповідно до волі населення; право на культурно-національну автономію.
САМОВРЯДУВАННЯ МІСЦЕВЕ -політико-правовий інститут, у межах якого здійснюється управління місцевими справами в низових адміністративно-територіальних одиницях (громадах) через самоорганізацію місцевих жителів, за згодою і при підтримці держави.
САНАЦІЯ — 1) в економіці — збільшення кредиту, надання субсидій та інші фінансові заходи, здійснювані державою або банками, щоб допомогти підприємцям, компаніям, які перебувають під загрозою збанкротування. 2) Режим С. — поширена назва військово-диктаторського режиму в Польщі в 1926-1939 рр.
САНКЦІЯ - 1) Дозвіл високої Інстанції па щось або примусовий захід, застосовуваний до порушників вимог певної юридичної норми. 2) У міжнародному праві — економічний, політичний або військовий захід примусу, що застосовується до держави. яка порушила міжнародні угоди.
САНСКРИТ - одна із літературно обоблених давньоіндійських мов.
САТЕЛІТ - 1) у Стародавньому Римі озброєний найманець, який супроводив володаря. 2) Держава, форально незалежна, але фактично підпорядкована іншій, більшій державі.
САТРАП — 1) намісник провінції (сатрапії) в державах Ахеменідів, Селевкідів, Сасанідів, Парфянському царстві. 2) У переносному значенні — деспотичний адміністратор, безконтрольний правитель.
СВІДОМІСТЬ НАЦІОНАЛЬНА - сукупність поглядів, знань, оцінок, ідеалів, які відображають специфічний зміст, рівень і особливості уявлень членів національно-етнічної спільноти про минуле, сучасне і майбутнє свого розвитку, про місце і призначення серед інших спільнот, а також характер взаємовідносин з ними.
СВІДОМІСТЬ ПОЛІТИЧНА - опоередковане відображення політичного життя суспільства, суттю якого є проблема влади, формування, розвиток задоволення інтересів і політичних суб'єктів; сукупність поглядів, оцінок, настанов, які. відображаючи політико-владні відносини, набувають певної самостійності.
СВІДОМІСТЬ ПОЛІТИЧНА МАСОВА — притаманний значній кількості людей особливий тип політичної свідомості, що становить сукупність політичних ідей, уявлень, норм, звичаїв, поглядів, стереотипів, зокрема ілюзорних почуттів, які відображають ті чи інші сторони життя суспільства.
СВІТОГЛЯД — форма суспільної самосвідомості людини, через яку вона сприймає, осмислює й оцінює навколишню дійсність як зону власного буття й діяльності, визначає та сприймає своє місце і призначення в ньому.
СВОБОДА СОВІСТІ - одна із фундаментальних загальнолюдських цінностей, що у філософсько-політологічному контексті означає особливу якісну визначеність людського буття, котра відображає внутрішню здатність суверенного суб'єкта до вільного, не детермінованого зовнішніми, силовими чинниками самовизначення в духовній, світоглядній, політичній сферах свою життя, а також можливість його зовнішньої творчої та відповідальної самореалізації на основі ціннісно зорієнтованого вибору.
СВОБОДИ ДЕМОКРАТИЧНІ - політичні і правові норми, які визначають становище людини в державі.
СЕГРЕГАЦІЯ — один із виявів політики і практики расової дискримінації, що полягає у примусовому відокремленні "кольорового" населення від "білого".
СЕЙМ — 1) Станово-представницька установа у феодальній Польщі, Чехії та деяких Інших державах Східної Європи. 2) Найвищий орган державної влади Республіки Польщі.
СЕКВЕСТР — повна або часткова за розпорядженням органів державної влади заборона користуватися будь-яким майном.
СЕКТАНТСТВО ПОЛІТИЧНЕ - сукупність опозиційних політичних поглядів і дій певних груп однодумців, котрі замикаються у своїх, вузькоегоїстичних інтересах, втрачають зв'язки із союзниками й соціальою основою, відокремлюються від загальнообраного курсу того чи іншого політичного руху, партії, громадської організації й перетворюються в замкнені самоізольовані структури,
СЕКУЛЯРИЗАЦІЯ - процес звуження сфери функціонального впливу релігії, церкви на життєдіяльність соціуму, індивіда, звільнення елементів їхнього життя від опіки релігійного інституту, від релігійно-церковного санкціонування.
СЕНАТ — 1) У Стародавньому Римі дореспубліканського періоду — збори старійшин; у період республіки — орган верховної і державної влади. 2) У багатьох сучасних країнах (Бельгії, Канаді, СІПА та ін.) — верхня палата парламенту.
СЕПАРАТИЗМ — у багатонаціональних державах — прагнення окремих груп населення, зокрема національних меншин, до відокремлення і створення власної держави.
СЕРВІТУТ — 1) обмежене право користуватися чужою річчю. 2) У міжнародній практиці — обмеження суверенітету держави над її територією на користь іншої держави або держав (наприклад, створення морських і військових баз, транзит через каналії тощо).

Т

ТИТУЛ — спадкове або надане монархом почесне дворянське звання (граф, князь, барон, віконт тощо).
ТОЛЕРАНТНІСТЬ - терпимість до чужих думок і вірувань.
ТОТАЛІТАРИЗМ — політичний режим, ідеологія, суспільний лад. який ґрунтується на тотальному одержавленні усіх сфер суспільного життя.
ТРАДИЦІЯ — елементи соціальної і культурної спадщини, які передаються наступним поколінням і зберігаються упродовж тривалого часу в суспільстві загалом чи в окремих соціальних групах.
ТРИБУН — 1) у Стародавньому Римі службова особа. 2) Громадський діяч, який у своїх публіцистичних чи ораторських виступах палко відстоює права або інтереси певної соціальної групи.
ТРИЗУБ — емблема, основний елемент герба України.
ТРІУМФ — 1) у Стародавньому Римі урочистий в'їзд у столицю полководця — головнокомандувача та його армії після переможного завершення війни. 2) Блискучий успіх, визначна перемога.

У

УЗУРПАЦІЯ — насильницьке, протизаконне захоплення влади або присвоєння чужих прав на щось, чужих повноважень.
УКАЗ — 1) правовий акт держави, президента. 2) Правовий акт постійно діючого колегіального органу державної влади — президії, якщо остання утворюється представницьким органом державної влади. 3) Історичний документ колишніх органів державної влади.
УКРАЇНОЗНАВСТВО - галузь народознавства (етнографії, етнології), об'єктом дослідження якої є українська етнічна спільнота.
УКРАЇНОФІЛЬСТВО - ліберальна течія в національно-визвольному русі української інтелігенції, яка сформувалася на основі опозиції російському царизму і сприяла розвиткові української мови і літератури, науки, школи, театру та інших галузей культури.
УЛЬТИМАТУМ — категорична вимога однієї держави до іншої виконати до визначеного терміну конкретні пропозиції під загрозою розриву дипломатичних відносин, застосування військової сили або інших санкцій.
УЛЬТРА — представники крайніх екстремістських політичних течій.
УНІВЕРСАЛ — урочиста грамота, декларація, маніфест.
УНІЯ - союз.
УПРАВЛІННЯ ПОЛІТИЧНЕ - вид суспільного управління, що здійснюється обраними народом або організацією органами і які приймають політичні рішення у сфері реалізації стратегічної суспільної мети, функціонування і розвитку політичних, правових, соціально-економічних та культурних інститутів. У.П. здійснюється на рівні державних органів, регіональних структур влади та органів місцевого самоврядування, партій, груп тиску, політичних лідерів, засобів масової інформації тощо.
УРБАНІЗАЦІЯ — властивий періодові індустріалізації процес концентрації виробництва і населення в містах.
УСТРІЙ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ - повний спосіб улаштування держави, утворення й діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. У.А.-Т. будь-якої держави — це поділ її території на певні частини — краї, області, повіти, райони, кантони тощо. Він зумовлений соціальною природою держави, традиціями історичного розвитку, завданнями і цілями пануючого режиму.
УСТРІЙ ДЕРЖАВНИЙ - територіальна або на ці опально-територіальна організація держави.
УТИЛІТАРИЗМ — принцип оцінки всіх явиш лише з точки зору матеріальної вигоди, зиску і прагнення особи в поведінці, діяльності отримувати практичну користь.
УТОПІЯ — нездійсненна мрія, відірвана від життя фантазія.

Ф

ФАВОРИТИЗМ - у феодальних і буржуазних державах — покровительство з боку монарха або Інших високопоставлених осіб своїм улюбленцям (фаворитам), наданням їм високих посад, титулів, привілеїв. У Європі Ф. набув поширення в епоху абсолютизму.
ФАКТОР — умова, рушійна сила, причина якогось явища.
ФАКТОР ПОЛІТИЧНИЙ - усе те. що впливає значною мірою на політику в цілому та на окремі політичні процеси.
ФАНАТИЗМ — безрозсудна одержимість якимись ідеями, віруваннями, поєднана з нетерпимістю до будь-яких інших поглядів, релігійних вірувань.
ФАРИСЕЇ — 1) послідовники релігійно-політичної течії, що існувала в Іудеї з середини П ст. до н. є. до 70-х років І ст. н.е. серед торгово-ремісничих верств. Ф. багато уваги приділяли зовнішнім проявам релігійності. 2) Лицеміри, ханжі.
ФАРС — вид народного театру, поширеного в ХІУ-ХУІ ст. у країнах Західної Європи; відзначався життєрадісним світосприйняттям, соковитим гумором. У бурлескному театрі ХІХ-ХХ ст. — беззмістовне, часто малопристойне комедійне видовище.
ФАТАЛІЗМ — світоглядна суспільно-політична і філософська позиція, згідно з якою будь-які дії людини чи людської спільноти наперед визначені дією потойбічної сили, що повністю поглинає індивідуальну або колективну волю.
ФАШИЗМ — ідеологія та політичний рух. в основі яких лежить расове розуміння нації, етатизм, вождизм та соціалізм. Ф. прагне до світового панування, використовує геноцид та етноцид проти інших народів.
ФЕДЕРАЛІЗАЦІЯ - запровадження федеративного ладу в будь-якій країні.
ФЕДЕРАЛІЗМ- 1) принцип державної організації на засадах федерації. 2) Політичний рух, головним чином у багатонаціональних країнах, метою якого є створення федеративного державного устрою.
ФЕДЕРАЦІЯ — форма децентралізованого державного устрою, за якої ознаки державного утворення властиві як державі в цілому, так і її складовим частинам, що вважаються суб'єктами федерації, а вищі органи як держави в цілому, так і суб'єктів федерації мають широку сферу власної виключної компетенції.
ФЕМІНІЗМ — жіночий рух за зрівняння жінок у правах з чоловіками.
ФЕНОМЕН — виняткове, надзвичайне, рідкісне явище:
ФЕТИШИЗМ — одна з ранніх форм релігійних вірувань, яка полягає в поклонінні предметам неживої природі і (фетишам), уособленні їх і наділенні надприродними властивостями.
ФОРМА ДЕРЖАВИ - організація державної влади, яка є єдністю трьох елементів: правління, державного устрою, політичного режиму.
ФОРМА ПРАВЛІННЯ - організація найвищих органів державної влади, порядок їх утворення.
ФОРМАЦІЯ — певний ступінь, стадія в розвитку будь-чого.
ФОРМАЦІЯ СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА — суспільство на певному історичному ступені розвитку, шо характеризується відповідним способом виробництва і зумовленою ним надбудовою.
ФОРУМ — 1) у містах Стародавнього Риму — головна міська площа, яка була ринком, а також центром політичного життя. 2) Широкі представицькі збори, з'їзд.
ФРАКЦІЯ — організована група членів політичної партії, створена з метою втілення її лінії в парламенті, органах місцевого самоврядування та інших організаціях.
ФРОНТ — 1) оперативно-стратегічне з'єднання збройних сил. створене звичайно на початку війни, яке призначається для розв'язання оперативно-стратегічних завдань на континентальному театрі воєнних дій. 2) Лінія розгортання збройних сил та їхнього зіткнення з противиком. 3) Район (смуга, зона) території, на якій відбуваються воєнні дії. 4) Сторона бойового порядку (оперативного шикування) військ, обернена до супротивника.
ФУНДАМЕНТАЛІЗМ - радикальне й войовниче неприйняття принципів, форм і мети будь-якої модернізації, обстоювання традицій, старих життєвих і світоглядних форм.
ФУНКЩОНАЛІЗМ СТРУКТУРНИЙ сучасний напрям у соціології і політології, який передбачає вивчення суспільства і його складових як системи інтегрованих елементів, при цьому особливо акцентує на аналізі основних суспільних цінностей. Вивчення останніх як окремої підсистеми суспільства дає змогу, на думку теоретиків цього напряму, зрозуміти механізми, тенденції і закономірності функціонування суспільних інститутів.
ФУТУРОЛОГІЯ - царина теоретико-практичного знання, спрямованого на аналіз перспективи історичного життя людини і людства.

X

ХАРАКТЕРИСТИКА - сукупність специфічних ознак, властивостей, відомостей, позитивних рис чи недоліків особи, явища, предмета тощо.
ХАРАКТЕР НАЦІОНАЛЬНИЙ - сукупність найбільш стійких, основних для тієї чи іншої національної спільноти особливостей сприйняття оточуючого світу, форм реакції на нього.
ХАРИЗМА — особливий тип легітимності, організації влади і лідерства, головним чином релігійного або політичного діяча, що дають йому змогу здійснювати в суспільстві функції пророка, вождя чи реформатора.
ХАРТІЯ — 1) матеріал (папірус або пергамент), на якому написано рукопис. 2) У середні віки документ, що засвідчував якісь права або привілеї. 3) У сучасному вживанні — назва деяких документів, декларацій суспільно-політичного значення.
ХВОСТИЗМ — ідеологія і тактика руху в хвості подій, пристосування до відсталих стихійних елементів.
ХРИСТИЯНСТВО - одна із трьох світових релігій, шо складається з трьох основних гілок — католицизму, православ'я і протестантизму, об'єднані вірою у Христа.
ХУНТА — група осіб, що організовує змову з метою захоплення влади і встановлення диктатури.

Ц

ЦЕНЗ — умова допуску чи обмеження участі особи у здійсненні певних політичних, конституційних виборних прав, прийнята в конституціях та виборчих законах держав.
ЦЕНЗУРА — система державного нагляду (контролю) за змістом, випуском у світ і розповсюдженням друкованих видань, театральних вистав, кінофільмів, радіо й телевізійних передач.
ЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ — політичний процес, па основі якого формується централізм як управлінська політична система із властивими їй вертикальною структурою її субординацією, концентрацією влади в єдиному центрі.
ЦЕНТРАЛІЗМ — принцип організації системи управління, що полягає в підпорядкуванні місцевих органів, ланок управління, установ центральним органам.
ЦЕРКВА — тип релігійної організації, об'єднання віруючих того чи іншого напряму на основі спільного віровчення і культу.
ЦИВІЛІЗАЦІЯ -і) Вища порівняно з первіснообщинною організацією форма суспільного життя людей, рівень їхньої культури, що настав у залізному віці. Ц. у сучасному розумінні характеризує суспільний лад та культуру високорозвиненнх країн — лідерів історичного прогресу.
ЦІННІСТЬ ПОЛІТИЧНА - погляди, переконання суб'єктів політики щодо важливих для них політичних явищ, процесів та інститутів.
ЧАРТИЗМ -- перший масовий політично оформлений пролетарський рух, виник Англії у 30-х роках XIX ст. Політичні вимоги чартистів викладені 1838 р. у петиції до парламенту, у так званій народній хартії (звідки н назва).
ЧАС ПОЛІТИЧНИЙ - певний період, у який здійснюються політичні події, що визначають усе політичне життя.
ЧИНОВНИК — людина, яка перебуває на службі в адміністративному апараті державних, регіональних та місцевих органів влади.

Ш

ШАНТАЖ — залякування погрозою розголосити відомості, які можуть скомпрометувати кого-небудь, з метою одержання якихось вигод.
ШЕСТИДЕСЯТНИКИ - учасники руху 60-х років за оновлення радянського суспільства. Об'єднували переважно творчу молодь, яка найактивніше долучалася до громадсько-політичного життя і культурного відродження в період десталінізації і хрущовської "відлиги".
ШОВІНІЗМ — агресивна форма націоналізму, проповідування національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої, національне чванство, розпалювання національної ворожнечі й ненависті.
ШОВІНІЗМ ВЕЛИКОДЕРЖАВНИЙ - різновид націоналізму, який ґрунтується па ідеї створення великої держави — імперії або збереження її впливу на свої колишні колонії.
ШПИГУНСТВО - таємне збирання, викрадення або передача іншій державі, іноземній організації, розвідці тощо відомостей, що становлять державну таємницю.
ШТАТ — 1) складова частина деяких держав з федеративною формою державного устрою. 2) Назва державної територіальної одиниці, яка входить до складу федерації.

На головну Політологія