Тлумачний словник


Факти кращі за сновидіння


Автократичний керівник — менеджер, що зосередив владу в своїх руках і не допускає інших до участі в прийнятті рішень.
Авторитет — вплив або здатність лідера заохочувати інших до виконання покладених на них обов'язків.
Адаптація — пристосування системи та окремих її елементів до змінюваних умов зовнішнього середовища.
Адаптивна структура — організаційна структура, що дає змогу гнучко реагувати на зміни в навколишньому середовищі.
Адміністративні методи — сукупність способів здійснення примусового впливу.
Адміністративні навички — технічні навички зі збору інформації, аналізу даних, планування, організації й виконання інших видів управлінської діяльності.
Адміністративний апарат — працівники, які доповнюють лінійну організаційну структуру і надають консультативні послуги.
Адміністратор — один із чотирьох вольових типів керівників (лідер, адміністратор, плановик, підприємець), який має відповідні специфічні знання, риси характеру та навички досягнення поставленої мети. Адміністратор — це людина, здатна виявити місце збою в роботі та вжити для його усунення ефективних коригуючих заходів. Не ігноруючи зовсім людської особистості, управляючий-ад-міністратор не дозволить, щоб людські симпатії або антипатії в трудовому колективі впливали на справу. Він готовий розв'язати міжо-собистісні конфлікти, які виникають при вольових рішеннях.
Адхократія — організаційні утворення, які займаються всіма новими питаннями, котрі не розв'язуються бюрократичними рішеннями або належать до багатьох бюрократичних рівнів, унаслідок чого не зрозуміло, хто і що має робити, тому ніхто нічого не робить. Зміст адхократії складають дрібні організаційні одиниці, які виступають під різними ярликами: ентузіасти, гуртки якості, спеціальні робочі групи, проектні центри, цільові групи. Загальною рисою цих організаційних одиниць є те, що вони ніколи не виділяються у формальній структурній схемі організації. Це один із різновидів структур організації, описаних Г. Мінцбергом, у яких простежується тенденція до об'єднання спеціалістів у функціональні підрозділи для реалізації завдання внутрішнього управління у великих групах, орієнтованих на певний функціональний проект.
Аналіз — розкладання цілого в трудовому процесі на його складові елементи й пояснення принципів, на основі яких це розкладання відбулося.
Аналіз ризику — напрям наукових досліджень, що швидко розвивається в міру ускладнення сучасних технічних систем, який-включає аналіз "дерева помилок", подій, помилок ризику.
Аналітичні навички — спроможність розуміти співвідношення між частинами і цілим.
Бачення — картина того, про що можна мріяти, стан бізнесу, якого можна досягти у віддаленому майбутньому за найсприятливіших умов і до якого прагнуть власники підприємства, іншими словами — це інтелектуально-абстрактне створення майбутнього шляхом поєднання відомих фактів, надій, мрій, загроз і можливостей.
Бізнес — справа, заняття, що приносить дохід; підприємницька або комерційна діяльність, вид діяльності, напрям діяльності фірми.
Бінарне рішення — рішення, в якому подано дві діаметрально протилежні альтернативи.
Бюрократія — тип організації, для якої характерні спеціалізований поділ праці, чітка управлінська ієрархія, правила, стандарти, показники оцінки роботи, принципи найму, що ґрунтуються на компетенції працівника.
Вертикальний поділ праці — розподіл зусиль і координація виконання складових компонентів роботи. Створює рівні управління.
Взаємозалежність факторів зовнішнього середовища — рівень сили, з якою зміна одного фактора впливає на інші.
Висока структура — тип організації, для якої характерна відносно низька норма управління і відносно велика кількість рівнів ієрархії.
Відповідальність — зобов'язання виконувати завдання й звітувати за результати діяльності перед вищим керівництвом і пояснювати невдачі.
Влада — спроможність тієї або іншої особи впливати на оточуючих з метою підкорити їх своїй волі.
Вплив — поведінка якоїсь людини, що змінює ставлення і почуття до неї інших людей.
Глобальна конкуренція — форма міжнародної конкуренції, коли конкурентна позиція фірми в одній країні суттєво впливає на її позиції в інших країнах.
Горизонтальна структура — структура організації, що характеризується малою кількістю рівнів керування і широким обсягом управління.
Горизонтальний поділ праці — поділ процесу праці в організації на складові компоненти, внаслідок чого утворюються її підрозділи.
Група — дві або більше осіб, які взаємодіють так, що кожна особа впливає на іншу (інших) і відчуває на собі їхній вплив.
Гуртки якості — організація робочих груп із співробітників фірм, які виконують однакові або аналогічні робочі завдання, для спільного розв'язання проблем якості та вироблення ідей, спрямованих на підвищення якості.
Девіз — формулювання призначення організації.
Делегування — надання владних повноважень, обов'язків та відповідальності нижчим працівникам.
Демократичний керівник — керівник, який делегує владні повноваження підлеглим і залучає їх до процесу ухвалення рішень.
Децентралізована організація — організаційна структура, у рамках якої право ухвалювати рішення розподіляється аж до нижчих управлінських структур.
Діапазон контролю — кількість безпосередніх підлеглих в одного керівника.
Еталонна влада — вплив, заснований на особистих властивостях того, хто його справляє.
Етика — принципи, що відрізняють правильну поведінку від неправильної.
Етичні норми — система загальних цінностей і правил етики, дотримання яких організація вимагає від своїх працівників.
Завдання — наперед визначений, запланований обсяг робіт, доручення, те, що необхідно здійснити.
Законна влада — вплив, заснований на праві. Виконавець вірить, що керівник має споконвічне право віддавати накази.
Зворотний зв'язок — реакція на повідомлення, яка допомагає відправнику, джерелу інформації, визначити, чи сприйнято інформацію, що надійшла від нього.
Зовнішнє середовище — сукупність елементів, що не входять до складу організації, але справляють на неї вплив.
Зовнішнє середовище непрямого впливу — фактори, що можуть не чинити прямого негайного впливу на операції організації, проте позначаються на них.
Зовнішнє середовище прямого впливу — містить у собі елементи, що безпосередньо впливають на операції організації і відчувають на собі їхній прямий вплив.
Зовнішня невизначеність — функція обсягу доступної інформації про фактор навколишнього середовища щодо впевненості в точності цієї інформації.
Ієрархічна структура — організаційна структура, котра характеризується багаторівневим управлінням і визначеним обсягом прав та обов'язків на кожному рівні.
Імітація — процес розробки моделі реальної ситуації і виконання експериментів з метою встановлення, як буде реально змінюватися ситуація.
Інтеграція — процес об'єднання зусиль різних підсистем (підрозділів) для досягнення мети організації.
Інформаційні системи — всі письмові й електронні форми передачі інформації, обробки даних і обміну Ідеями.
Кваліфікаційна характеристика — короткий виклад основних завдань, навичок і вмінь, прав і обов'язків, котрі висуваються до різних фахівців в організації.
Керівництво організацією — здатність впливати на окремих осіб і на групи, заохочуючи їх працювати на досягнення мети організації.
Класична школа керування — підхід до керування, що сформувався на ранньому етапі й заснований на ідентифікації загальних принципів для раціонального використання їх в організації.
Колективне керування — система залучення працівників компанії до процесу розробки рішень.
Команда — група людей, які працюють разом із метою виконання визначеного завдання,
Комунікативні навички — навички, необхідні для правильного розуміння інших людей і ефективної взаємодії з ними.
Комунікація — обмін інформацією між двома і більше людьми.
Конкурентна відмінність — висока компетентність організації в якійсь сфері, що дає організації найкращі можливості залучати і зберігати клієнтуру.
Контроль — спостереження за досягненням організацією своєї мети і коригування відхилень від неї.
Конфлікт — незгода між двома або більше сторонами (особами або групами), коли кожна сторона намагається зробити так, щоб було прийнято саме її погляди або мету й перешкоджати іншій стороні зробити те саме.
Критерій ухвалення рішення — норма, з якою зіставляються
альтернативні варіанти рішення.
Культура корпорації — психологічний клімат або система цінностей організації, що формують атмосферу або соціальний клімат в організації.
Ланка управління — відносно уособлена частина системи управління підприємством, котра виконує певні функції управління.
Ланцюг команд — ієрархія рівнів керування, створювана делегуванням повноважень для здійснення вертикального розподілу зусиль, що координуються.
Ліберальний керівник — керівник, який надає своїм підлеглим майже повну волю у виборі робочих завдань і контролі за своєю роботою.
Лідер — людина, яка ефективно здійснює формальне і неформальне керівництво й лідерство.
Лінійна організаційна структура — структура співпідлеглості, в якій чітко визначено напрям реалізації повноважень від вищого рівня керування до нижчого.
Лінійні керівники — керівники, повністю відповідальні за діяльність організації або її структурних елементів (підрозділів), що виготовляють продукцію.
Лінійні повноваження — повноваження, що передаються від начальника безпосередньо підлеглому і далі іншим підлеглим.
Лінійно-штабна організаційна структура — організаційна структура, що має чітку співпідпорядкованість зверху донизу, але включає водночас функціональні групи людей, що перебувають у безпосередньому підпорядкуванні адміністративному апарату.
"Мережа" керування Блейка — Моутона — двовимірний підхід до оцінки ефективності керівництва (вертикальна вісь "мережі" — турбота про людей, горизонтальна — турбота про виробництво), відповідно до якого в керівництві розрізняють п'ять основних стилів.
Мета — конкретний кінцевий стан або шукані результати, яких хотіла б домогтися група, працюючи разом.
Метод експертних оцінок — метод прогнозування, що ґрунтується на досягненні згоди групою експертів.
Мистецтво управління — це навички, вміння впроваджувати теоретичні знання в практику, сукупність прикладів, зразків або еталонів умілого розв'язання управлінських проблем на різних рівнях.
Місія — сформульована вищим керівництвом і оприлюднена загальна стратегічна мета організації, зміст її існування з погляду інтересів громадськості.
Модель — уявлення про предмет, систему або ідею у формі, відмінній від форми самого предмета.
Модель керування запасами — модель, використовувана для оп-тимізації графіка розміщення і розміру замовлень на ресурси, а також розміру необхідних запасів.
Модель масового обслуговування — модель, використовувана для визначення оптимальної кількості підприємств обслуговування з урахуванням потреби в них.
Модель Портера — Лоулера — ситуаційна теорія мотивації, що об'єднує елементи теорії очікувань і теорії справедливості. Вона включає п'ять змінних складників: зусилля, очікування, результативність, винагороду і задоволення.
Модель споживчих очікувань — прогноз, заснований на вивченні споживачів організації.
Мотивація — функція керівництва, мета якої — визначити робітникам стимули до праці й спонукати їх працювати з повною віддачею.
Навчання норм етики — процес формування в середовищі працівників і керівників уявлення про етику ведення справ.
Напруження — ситуація в керуванні, яка характеризується підвищеною психологічною або фізіологічною напруженістю.
Невизначеність зовнішнього середовища — функція кількості інформації, якою володіє організація або особа щодо конкретного факту, а також відносної впевненості в достовірності цієї інформації.
Необхідність координації — ситуація, що виникає при вертикальному й горизонтальному поділі праці. Без відповідної координації люди не зможуть працювати разом.
Нестабільне зовнішнє середовище — зовнішнє оточення з високим рівнем взаємозалежності факторів, що тягне за собою складність, рухливість і невизначеність середовища.
Неформальна організація — групи людей, які виникають спонтанно і регулярно вступають у взаємодію для досягнення визначеної мети.
Норма керованості — коло повноважень менеджера, що називається також сферою контролю.
Обов'язки — необхідність виконувати покладені функції та реалізовувати мету й завдання, пов'язані з посадою в організації.
Операційна система — загальна система виробничої функції організації, що складається з трьох підсистем: переробної, підсистеми забезпечення і планово-контрольної.
Організаційна культура — сукупність сталих традицій, символів, цінностей, вірувань, що багато в чому визначають характер взаємовідносин і спрямованість поведінки людей.
Організаційна структура — логічні співвідношення рівнів керування і функціональних галузей, організовані так, щоб забезпечити ефективне досягнення мети.
Організація — група людей, взаємодія між якими набуває форми цілеспрямованого процесу.
Організація формальна — група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення спільної мети або завдань.
Паралельні повноваження — форма адміністративних повноважень, за якої персонал має право накласти вето на рішення лінійного керівництва.
Переконання (методи) — сукупність прийомів ефективного повідомлення поглядів одної людини іншим.
Підрозділ — формальна група в організації, відповідальна за виконання конкретного набору завдань для організації в цілому.
План — система заходів, спрямована на досягнення мети і виконання завдань.
Планування — процес вибору мети і рішень, необхідних для їхнього досягнення.
Побудова організації — процес формування структури організації.
Повноваження — обмежене право використовувати ресурси організації і спрямовувати зусилля її співробітників на виконання завдань.
Політика — в загальному розумінні — мистецтво управління державою, у менеджменті — конкретизована філософія діяльності фірми стосовно певних ситуацій. Виявляється як сукупність певних принципів, норм, які виступають основою для прийняття управлінських рішень у конкретних ситуаціях.
Політична ситуацій — стан, становище в суспільстві, державі, що виникає внаслідок дій уряду, парламенту, політичних партій тощо або внаслідок збігу сукупності певних політичних умов І обставин.
Попередній контроль — фаза процедури контролю, що здійснюється до початку роботи. На цій фазі відбувається оцінювання планів, розробка процедур і правил роботи, а також складання посадових інструкцій у письмовій формі.
Поширення чуток — інформаційна мережа неформальної організаційної структури.
Правила — точне визначення того, що варто робити в конкретній унікальній ситуації.
Принцип відповідності — принцип, відповідно до якого керівництво має делегувати індивіду досить повноважень, щоб він міг виконувати завдання, за які відповідає.
Продуктова структура — структура, основним елементом якої є відділення, відповідальні за випуск основних типів продукції.
Процедури — розпорядження щодо того, які дії слід вжити в конкретній ситуації
. Процес керування — загальний обсяг безперервних взаємопов'язаних дій або функцій у рамках організації.
Регіональна організаційна структура — тип дивізіональної структури, у якій використовується географічний принцип побудови.
Ризик — рівень непевності в передбаченні результату.
Рівень управління — сукупність ланок управління на головному рівні ієрархії (цех, завод, підприємство).
Система — єдність, що складається із взаємозалежних частин, кожна з яких привносить щось конкретне в унікальні характеристики цілого.
Скорочення штатів — звільнення працівників заради збільшення обсягу прибутку.
Соціальна адаптація в організації —- процес знайомства нових працівників із правилами, практикою та культурою організації в ході офіційної підготовки і неофіційного спілкування.
Соціальна відповідальність — дії організації, які чиняться на благо суспільства добровільно, а не за вимогою закону.
Стандарт — критерій, за яким можна оцінювати результати діяльності.
Створення організації — процес створення структури організації, що дає можливість її співробітникам ефективно працювати разом для досягнення мети організації.
Стиль керівництва — узагальнені види поведінки керівника у стосунках із підлеглими в процесі досягнення поставленої мети.
Стратегія — це узагальнююча модель дій, необхідних для координації та розподілу ресурсів організацій шляхом досягнення мети.
Тактика — короткострокова стратегія для досягнення мети.
Тактичні плани — передбачувані дії, спрямовані на досягнення тактичної мети і на підтримку стратегічних планів.
Теорія систем — концепція, відповідно до якої менеджери повинні розглядати організацію як відкриту систему взаємопов'язаних частин, що намагається досягти мети у змінюваному зовнішньому середовищі. Технологія — будь-який засіб перетворення вихідних матеріалів, нехай то будуть люди, інформація або фізичні матеріали, для одержання бажаних результатів.
Управління в кризових ситуаціях — система мінімізації збитків від якоїсь надзвичайної ситуації.
Формальна влада — влада посади.
Формальна група — група, спеціально сформована керівництвом за допомогою організаційного процесу. її метою є виконання якогось конкретного завдання.
Формування структурних підрозділів — розподіл працівників організації за групами залежно від функцій, спеціалізації.
Функціональні керівники— це керівники, які забезпечують лінійних менеджерів необхідною інформацією та методичними рекомендаціями.
Функціональні повноваження — форма адміністративних повноважень, за якої персонал може почати дії за вказівками керівника, але може і накласти на них вето в межах своєї компетенції.
Харизма — вплив, заснований на властивостях особистості керівника або його спроможності залучати прихильників.
Централізація — концентрація повноважень і відповідальності на вищому рівні керування.
Чотири системи Лайкерта — постулат Лайкерта, згідно з яким існує чотири системи управлінського стилю: диктаторсько-авторитарний, прихильно-авторитарний, консультативно-демократичний і залучено-демократичний.
Чутки — інформація, що передається неформальними каналами зв'язку.
Школа біхевіористичних наук поведінки — концептуальний підхід до керування, що виник із руху за людські стосунки і склався після Другої світової війни. Школа поведінки допомагала співробітникам повністю реалізувати свій потенціал, застосовуючи концепції наук поведінки до проектування організації і керування ними, підвищуючи тим самим їхню ефективність.
Школа людських відносин — концептуальний підхід, центром якого є людський фактор, що включає й відносини між людьми в процесі роботи.
Школа наукового керування — перший формальний підхід до керування, заснований на тому, що ручну працю може бути змінено, перепрофільовано шляхом спостереження, вимірювань, логіки й аналізу так, що вона стає більш ефективною.
Шум — усе, що спотворює значення при обміні інформацією.

На головну Менеджмент