5.Принципи менеджменту



Людина як соціальна істота може бути учасником багатьох видів соціальних спільнот: сім'ї, виробничо-господарської організації, менеджменту організації, політичної партії, громадської організації, класу, соціального прошарку, суспільства. Належачи до будь-якого соціального утворення, індивід перебуває під дією певних закономірностей і свідомо будує власну поведінку відповідно до принципів, встановлених кожною спільнотою.

Знання сутності закономірностей і принципів менеджменту дає змогу менеджерам свідомо організувати свою керівну діяльність і відповідно впливати на діяльність підпорядкованих працівників.

Принцип єдиноначальності. Чим повніший взаємозв’язок підлеглого з керівником, тим менша ймовірність отримання ним суперечливих вказівок і вища персональна відповідальність за наслідки роботи.
Принцип безумовної відповідальності. Відповідальність є обов'язком і не може бути делегованою, тобто жодний керівник не може шляхом делегування звільнитися від відповідальності за діяльність підлеглих. Підлеглі, отримавши доручення і необхідні для його виконання повноваження, несуть повну відповідальність перед керівниками за свою діяльність; керівники несуть усю відповідальність за організаційну діяльність підлеглих.
Принцип паритету повноважень і відповідальності. Повноваження — це право на виконання дорученої роботи, а відповідальність — це обов'язок її виконати. Тому відповідальність за конкретні дії не може перевищувати передбачений обсяг делегованих повноважень, але і не повинна бути меншою за нього.
Принцип делегування повноважень. Повноваження, делеговані окремим керівникам, повинні бути достатніми для того, щоб забезпечити можливість отримання очікуваних результатів.
Принцип діапазону управління. Для кожної управлінської посади існує гранична кількість співробітників, якими може ефективно керувати одна людина, але ця цифра може змінюватися залежно від ситуацій та їх впливу на кількість часу, необхідного для ефективного менеджменту.
Принцип прямого керівництва. Чим менш опосередковані особисті контакти керівника з підлеглими, тим ефективнішим є керівництво. Навіть об'єктивна опосередкована інформація недостатня для правильного оцінювання підлеглих. За безпосереднього контакту керівник може краще навчати, отримувати пропозиції і вникати в сутність проблем.
Принцип відповідності завдань. Завдання окремих осіб і структурних підрозділів організації повинні взаємно доповнювати одне одного, формуючи систему цілей організації.

Принципи менеджменту:



Висновки


1. Життєдіяльність людини відбувається у середовищі, яке функціонує відповідно до об'єктивних законів і закономірностей природи і суспільства. Люди можуть лише пізнавати сутність цих законів і діяти відповідно до їх вимог або всупереч їм.
2. Управління виробничо-господарською діяльністю людей підпорядковане дії загальноекономічних (загальносуспільних— соціології, психології, кібернетики) і специфічних законів та закономірностей, обгрунтованих наукою управління. Закономірність є первинною стадією формулювання закону або частковим проявом його дії.
3. Наука менеджменту сформулювала систему закономірностей менеджменту, які зумовлюють особливості взаємодії суб'єкта і об'єкта управління, зв'язки між ними, здатність цих зв'язків забезпечити ефективне досягнення цілей організації. Знання закономірностей менеджменту дає змогу сформувати певні правила, дотримання яких забезпечує потенційну можливість ефективного управління. Ці правила набувають значення принципів, які визначають порядок функціонування системи управління.
Інформація з цієї теми наявна в таких джерелах нашого списку літератури:

(11);(22);(28); (32);(40);(42); (51);(66);(68); (69);(71);(84); (91);(95);(96); (97);(104);(112); (118);(121).
mx.zip(6);druker.zip.

Попередня тема Наступна тема

Назад до таблиці